Літературне читання

14 березня на 16.03

Літературне читання
Тема. Людина в природі. Олександр Копиленко. "Розбишака Чив". ( скорочено)
С. 129 - 131.

Прочитати. Відповісти на питання після тексту.
Дати письмову відповідь на запитання:

-Ти схвалюєш чи засуджуєш поведінку Чива?
-Чому ти так думаєш?

16 березня
Креативність у підході до завдань Дмитро Кузьменко. " Чим корова не собака?"

Дмитро Кузьменко
(Кузько Кузякін)

ЧИМ КОРОВА НЕ СОБАКА

(уривок з книги (ЯхТрамвай+Зоопарк)²)

Одного разу я перестав бути відомим художником. Щоправда, спершу мені довелося ним стати. Не аж таким відомим, щоб на всю країну. І навіть не на все місто. А так, лише в школі. Правда, малювати я ніколи не любив. Мені тільки собаки добре вдавалися. А люди, дерева і все інше — не дуже. Я більше любив грати у футбол. майструвати з татом на дачі шпаківні.
Та якось між школами оголосили конкурс малюнків на тему «Молочні породи корів*1 у побуті очима дітей». Тема химерна, ніхто не сперечається. Навіть наша Оленочка Петрівночка сказала:
— Тема якась химерна. Їм що там, геть ні́чого робити у міськвно́*2 ?!
Але потім з’ясувалося, що головний

спо́нсор*3 конкурсу — директор молочної фабрики. І тоді всі подумали, що тема, мабуть, усе ж таки дуже корисна для юного покоління, повчальна. А коли дізналися, що головний приз — холодильник для шкільної їдальні, та ще й із сенсорним екраном і виходом в інтернет, у школах закипіла робота.
Директори закотили рукави піджаків і дали завдання завучам. Завучі закотили рукави светрів і дали завдання вчителям. Учителі закотили рукави сорочок і дали завдання дітям. А дітям не залишалося нічого іншого, як узятися до малювання незалежно від рукавів.
Я теж узявся, хоч малювати не любив. Що вдієш, як треба?
Корови в побуті, корови в побуті... Але ж у нас не було жодної корови. Ще й молочної. На балконі її тримати, чи як?
Корови мені не вдавалися. Тому я намалював собаку й прилаштував їй роги. А щоб це якимось боком пришпанделити до побуту, дописав у куточку «ми-и-и-и-и!» Ніби вона мукає, але не «му», а «ми». Проблеми з вимовою. Так і віддав малюнок на конкурс.
А він узяв, та й переміг!
Приїхав до нас директор молочної фабрики. Всю школу на лінійку вивели. Скрізь квіти, бантики, музика гримить.
І ось так перед усіма вручили мені, тобто школі, холодильник із сенсорним екраном. І ящик кефіру. На додачу.
— Бачите, панове діти, — каже молочний директор, — який молодець серед вас є! Таку корову гарну намалював.
І як же ж тему тонко впіймав! Розумничок!
Усі заплескали. Я зрадів, бо що мав робити. І мої тато з мамою також. І вчителька.
— Що ж це я в тобі художнього таланту раніше не розгледіла? Тепер виправлюсь, — пообіцяла Олена Петрівна після лінійки.
І я став відомим художником. Не аж таким відомим — тільки в нашій школі.
А вчителька свого слова дотримала. Тільки свято якесь на носі — вона одразу до мене. Малюй-но, мовляв, стінгазе́ ту*4.
А малювати ж я ну геть не любив... Майже рік мучився з тим малюванням.
Аж якось директорка викликала до себе нашу вчительку.
— Олено Петрівно, — звернулася вона, — а що це у вас на стінгазетах завжди самі собаки: і на День учителя, і на Новий рік, і до Тижня математики?
— Ну, це в нас... — почервоніла вчителька, — це в нас художній задум такий, концепція. Майже перфо́рманс*5.

Директорка не знала, що таке перформанс, а тому нічого не відповіла.Та Олена Петрівна зрозуміла, що краще надалі не доручати мені малювання газет. Перформанс перформансом, а зайвий раз до директорки ходити не хочеться. Хай далі хтось інший, не такий концептуальний, малює.Так і минула моя слава. Спершу я трохи засмутився. Собаки ж мені класнючі вдавалися. Але то таке. Тепер же в мене й часу більше вільного з’явилося, щоб із татом на дачу їздити. От-от завесніє, шпаки прилетять — готуватися час! Сила-силенна справ!

*1. Молочні породи корів — корови, які дають молоко, а не вирощуються для м’яса.
*2. Міськвно́ — скорочено від «міський відділ народної освіти» — державна установа, яка керує школами міста.
*3 .Спо́нсор — благодійник: людина чи організація, яка надає грошову допомогу.
*4. Стінгазе́та — саморобна газета, яку розміщують на стіні.
*5. Перфо́рманс — вид сучасного мистецтва, дуже коротка і яскрава вистава.

Тест. Написати:

Наприклад 1) А і т. д

1. Кого добре вдавалося малювати хлопчикові?

а) людей, б) собак, в) корів.

2. Про що оголосили в школі?

а) про акцію, б) конкурс, в) виставу.

3. Який головний приз за перемогу?

а) меблі, б) телевізор, в) холодильник.

4. Кого намалював хлопчик?

а) Собаку з рогами,

б) корову з крилами,

в) собаку з крилами.

5. Що сталося з малюнком ?

а) він зіпсувався,

б) переміг,

в) програв.

6. Чому вчителька не доручала більше хлопчикові малювати стінгазети?

а) тому, що стало соромно.

б) тому, що хлопчик не вмів малювати,

в) тому, що не хотіла ходити до директорки.

7. Яка головна думка повісті?

а) Як хлопчик гарно малював.

б) Корови - це теж собаки.

в) Кожен може чогось досягнути, тільки треба мати бажання.

8. Чому малюнок хлопчика переміг?

а) він був смішний,

б) був професіональним,

в) був креативним.

17 .03. 2020.
Дива в природі. Ю. Старостенко. "Хто це такий? " ( с. 132).
Прочитати текст. Переказати від імені ведмедя Мишка.
Зразок:
... А мені все байдуже: мені вже і в роті терпко, а я все жвакаю... ( усно)
Письмово:
Чому з ведмедем трапилася така пригода?

19 березня Продовження теми. Ю. Старостенко. " І трапиться ж таке..."
Перечитайте текст. Випиши слова, що наслідують звуки природи.
Наприклад:
Ху - у - у ; клюк - клюк.....
Письмово. ( 6 речень)
- Складіть оповідання " Зустріч Мишка із сорокою навесні"

20 березня
Тема. Сашко Дерманський." Мрія Маляки" ( уривок) .
Прочитайте текст.

Сашко Дерманський

МРІЯ МАЛЯКИ

(уривок)

Маляку взагалі-то по-справжньому не так звати. Колись, у дитинстві, Маляку звали Марійкою. А ім’я Маляка до неї просто причепилося.
У дитинстві в Маляки були труднощі з дикцією, тобто з вимовою. І язик не завжди в потрібне місце ставав. Так от.
У дитинстві дорослі часто питали Маляку, як її звати. У дорослих є така дурна звичка: питати в дітей їхні імена. Особливо часто вони запитують чомусь саме тих дітей, котрі мають проблеми з дикцією. От і в Маляки по кілька разів на день питали.
А Маляка їм відповідала. Відповідала вона по-правильному, але виходило не по-правильному: замість «Марійка» в неї виходило «Маляка». Я вже пояснював чому — через труднощі з вимовою. І через язик. Сама Маляка тут узагалі ні при чому.
Ото ж вона так собі відповідала й відповідала. А дорослі — народ довірливий, подумали, що це все серйозно. Тоді й почали називати Маляку Малякою. Попервах мама з татом щось таке пригадували, буцімто називали доньку Марійкою, але скоро й вони звикли.
Тепер Марійкою Маляка тільки зошити підписує, а представляється всім Малякою. Тож знайомтеся — Маляка. А вас як звати? Дуже приємно.
Так ось. Маляка просто марила всім, що хоч якось стосувалося принцес. Навіть драконами. Тільки от принцесою вона мріяла стати, а драконом не дуже. Навіть дуже не хотіла. Але дуже хотіла бодай разок на драконі покататися. Якось Маляка прочитала в грубій енциклопедії, що на далекому острові Комодо живуть майже справжні дракони — величезні ящірки — вара́ни.

Одного разу на Різдво Маляці подарували глиняну скарбничку-кота. Відтоді вона почала кидати туди копійки — збирати на подорож до драконячого острова. Мабуть, уже всі здогадалися, навіщо Маляка хотіла потрапити на Комодо? Правильно — на драконах покататись. Але поки гроші не назбиралися, Маляка драконів просто малювала по всіх усюдах. На полях у зошитах, на шпалерах у своїй кімнаті, на спинці татової курточки. А одного разу навіть на справжній гарматі — крейдою.
Зрозуміло, що на війні Маляка ні разу не була і у війську не служила. Зрозуміло, що не дуже віриться про гармату. Але я не брешу, чесно — малювала дракона на гарматі. Це було в бабусі на роботі. Роботи ж бо всякі на світі бувають, на деяких роботах і гармати трапляються.
На одній з таких робіт працювала Малячина бабуся. В музеї. Колись вона працювала у школі вчителькою. А потім постаріла, й у школі їй сказали, що треба йти на пенсію. Бабуся дуже не хотіла на пенсію, бо дуже любила дітей і навіть потрошечку віддавала їм своє серце. В неї й книжка така улюблена на столі завжди лежала — «Серце віддаю дітям». Бабуся так довго працювала в школі і поділилася своїм добрим серцем зі стількома дітьми, що зрештою їй самій мало що лишилося.
Тим-то виснажене бабусине серце часто боліло.
Школярі теж дуже любили Малячину бабусю і не хотіли відпускати її на пенсію, тому пішли і сказали про це директорові школи. Директор уже мало не лишив бабусю працювати далі, але на радощах вона так розхвилювалася, що довелося викликати швидку допомогу. Коли бабусю виписали з лікарні, до школи її вже не взяли — через стан здоров’я. Тоді бабуся сказала, що все життя була серед людей і тепер не збирається сидіти вдома. Пішла і влаштувалася в музей — квитки продавати. Хоч тут їй було краще, ніж удома, Маляка бачила, що бабуся сумує за школою і за школярами. Як же Маляці хотілося, щоб бабусине серце знову стало здоровим і щоб її знову взяли працювати вчителькою. Але ж як цьому зарадити? Маляка не знала. Вона могла лише мріяти.

Напишіть відповіді на питання.

Питання не треба переписувати.

Відповіді пронумерувати

1. Чому Маляку так назвали?

2. Як Маляка підписувала свої зошити?

3. Про що мріяла дівчинка?

4. Що малювала Маляка найбільше?

5. Для чого дівчинка збирала гроші?

6. Ким працювала бабуся Маляки?

7. Яку книжечку найбільше любила бабуся?

Більше творів Сашка Дерманського на нашому сайті:

Добірка дитячих віршів Сашка Дерманського зі збірки "Бигимоти - не медмеді"

Веселі віршики Сашка Дерманського: "Латочка на лапці", "Кого беруть у космонавти","Жона слона", "Медмеді", "Киця", "Мамина робота", "Сміхотусі, або хакерська атака на мамині коржики", "Про голодного Йєті", "Жабка", "Про яків", "Чому крокодили зелені", "Дивний сон", "Тритони", "Про Пізанську вежу", "Собака Барабака", "Чесне слово", "У ресторані", "Зайченятко".

23 березня
Позакласне читання.
Тема. Бережіть природу, діти!
Рекомендована література :

1. Анатолій Костецький. "Метеликам весело"
2. Олена Полійчук. "У пелюстковій країні"
3. Юрій Старостенко. Збірник " Лісова розмова"
4. Дмитро Павличко. " Птиця"
5. Анатолій Костецький " Хвостата мова"
6. В. Сухомлинський. Збірка " Чиста криниця"
7. В. Сухомлинський " Покинуте кошеня"
" Все в лісі співає"
" Відломлена гілочка"
8. Петро Сотниченко. " Вмійте природу любити"
9. Лідія Компанієць. " Бідолаха"
10. Надія Красоткіна. " Бережімо"
11. Платон Воронько. " Не будь козою"
12. Галина Малик. " Зламана гілка"

Прочитати по 3 твори із рекомендованої літератури.
Можете прочитати і й інші твори на задану тему

1. Робота над скоромовками

— Прочитайте та запам'ятайте.

• Ґава ґаву запитала:

— Ти на ґанок не літала?

— Не літала я на ґанок,

То й проґавила сніданок.

• Дзижчить над житом жвавий жук,

Бо жовтий він вдягнув кожух.

— Промовте пошепки повільно; голосно швидко.

2. Загадки

1. Сито не сито,

Руками не вито,

Пряжа не пряжа —

Хто знає, той і скаже.

2. Хоч безкрилий, а літає,

Бе голосий — свище.

Хоч безрукий, а буває,

Груші з дерева збиває,

Навіть часом вириває

Сосни з коренищем.

А як втомиться — впаде

І нема його ніде.

3. Блиснула, зламалася,

Десь умить сховалася.

Не впіймати, не догнати,

Тільки одголос чувати.

4. Кудись Біжать булані,

А поводи в них рвані,

Ні запрягти,

Ні загнуздати,

Ні з батогом Їх перейняти.

5. Всі його люблять, всі його чекають,

А хто на нього подивиться — кожен скривиться.

6. І в огні не горить, і в воді не тоне.

7. Дуга з'єднала береги,

Немов у казці, гожа.

А от дзвіночка до дуги

Ніхто вчепить не може.

4. Технологія „Мозковий штурм“

- Об'єднайте одним словом слова - відгадки.

— Навіщо потрібно берегти природу?

5. Читай, запам'ятовуй!

Наш дивний світ — такий, як казка.

Тож бережи його, будь ласка.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

— Сонце, вітер, гори, луки, ліси і моря, птахи, риби, звірі, комахи — все це природа. Це дивосвіт, яким наділена наша прекрасна планета Земля.

Ми — часточка природи, і від знань про неї і бережливого ставлення залежить і наше щасливе життя, майбутнє всієї нашої планети.

Сьогодні на уроці ми прочитаємо твори про природу.

2. Опрацювання вірша Платона Воронька „Не будь козою“

НЕ БУДЬ КОЗОЮ

Іде коза,

Стоїть лоза,

Густа, рясна, зелена.

„Яка краса! —

Кричить коза.—

Це вся лоза для мене!“.

І у кози Аж дві сльози

На радощах повисли.

Тріщить лоза,

Гризе коза

І всю красу погризла.

І ти, мала,

Що в сад пішла

Ранковою порою,

Не рви квіток,

Не псуй гілок,

Не будь, мала, козою.

Платон Воронько

1) Лексична робота.

Лоза — народна назва деяких кущових порід верби.

2) Бесіда.

— Яку історію розповів автор?

— До чого він закликає?

3. Читання вірша Галини Малик „Зламана гілка“ технікою „Бджілка“

ЗЛАМАНА ГІЛКА

Зламав Івасик гілку ясеневу

І кинуть геть, коли награвся нею.

Веселий він побіг собі додому.

Вона ж лежить на гнилищі рудому.

В самотині зітхає гілка тяжко:

Уже на ній не сяде більше пташка.

Вже вітерець її не захитає,

„Хитати ще?“ — її не запитає.

В її прожити не бродити соку,

Не гріти мрію ніжну і високу!

Івась у ліжку спить спокійно, тихо.

Невже не знає він, що скоїв лихо?

Г. Малик

— Чому вірш має таку назву?

— Який настрій відчуваєте після того, як прочитали вірш?

— Що б ви сказали Івасику, коли зустріли його?

4. Гра „Найшвидший читач“

— Швидко знайдіть і прочитайте рядочки:

• як Івась зламав гілку;

• як спав Івасик;

• де лежала гілка;

• про Червону книгу;

• про що зітхала гілка в самотині;

• рядочки, в яких міститься головна думка вірша.

— Як ви розумієте ці слова?

5. Опрацювання статті.

Ми прийшли на цю землю, щоб жити, працювати, розвиватися, творити. Але ніколи не забуваймо про те, що кожен із нас і всі ми разом узяті — невід'ємна частинка матінки — природи. Без неї ми ніщо, бо обійтися ніхто з нас не може ані без води, ані без повітря, ані без Сонця, ані без її щедрих дарів, якими вона нас годує.

І не можемо ми протистояти її силі, особливо коли вирують природні стихії. Можливо саме тоді людина і відчуває свою слабкість і нестримну силу природи.

Та світ навколо нас такий чарівний, таких квітучий і радісний, що людині тільки б захоплюватись ним та берегти цю чудову і неповторну красу. Та життя нас заставляє замислитись, бо не все так добре, як би хотілося.

Людська діяльність багато знищує природних ресурсів, нищить бездумно свою Землю. І може настати незабаром такий час, коли природа стане проти людей, щоб людство задумалось, що наша Земля жива, що вона вимагає до себе кращого ставлення і накаже людей. То щоб цього не сталося, треба вже сьогодні задуматись над своєю діяльність і навчитися жити на планеті в гармонії з природою, не тільки споглядати її красу і користуватись її благами, але й дбати про її цілісність і непорушність. Відчувати її потреби, прислухатись про що співає Земля.

— Для чого люди прийшли у цей світ?

— Чому людина — невід'ємна частинка матінки-природи?

— Чим наповнений світ навколо нас?

— Чим небезпечна людська діяльність для природи?

— Як треба жити на планеті?

— Що ми маємо відчувати?

— Як може співати Земля?

6. Слухання аудіозапису „Звуки птахів“

— Який настрій відчуваєте після того, як прослухали запис?

7. Фізкультхвилинка

НАСТРІЙ

Почніть ходити на місці, відчуваючи власне тіло. Подумайте про настрій, у якому ви починали вправу. За допомогою ходи продемонструйте різний настрій. Рухайтесь як:

• дуже втомлена людина;

• щаслива людина, яка отримала чудову звістку;

• людина, яка постійно чогось боїться;

• геній, який отримав Нобелівську премію;

• людина, у якої нечиста совість;

• канатоходець, який рухається по дроту;

• покажіть власний настрій.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ Й ОСМИСЛЕННЯ ЗНАНЬ

1. Гра „Збери прислів'я“

Природа одному мати, ...	той шкодить собі сам.
Хто не жаліє природу, ...	вродить звичка.
Посієш учинок — ...	іншому — мачуха.

(Природа одному мати, іншому — мачуха.

Хто не жаліє природу, той шкодить собі сам.

Посієш учинок — вродить звичка.)

— Як ви розумієте ці прислів'я?

— Як ці прислів'я можна пов'язати з творами, які ми сьогодні прочитали? 2. Читання вірша
Пам'ятайте, любі діти,

Щоб сади у нас цвіли,

Щоб літали в чистім небі

І лелеки, й журавлі,

Щоб пташки у нас співали,

І дерева підростали,

Щоб земля була у квітах,—

Бережіть природу, діти!

С. Жупанин

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Письмово
Назва твору, автор.

— Які твори про природу, про красу і дбайливе ставлення до природи вам найбільше сподобалися? Хто їх автори?

— Яка головна думка об'єднує ці твори?

— Любов до природи виявляється не тільки в красивих словах, але і в красивих учинках.

— Чи замислювалися ви над цим раніше?

2. Самооцінювання

— Візьміть личка та намалюйте посмішку залежно від того, як ви працювали на уроці:

— Зробіть для себе висновок.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

— Наступний урок позакласного читання проведемо за темою

" Рідна мати моя..."

1. Т. Шевченко . Оспівування жінки- матері у творах " Наймичка,"

" Сова" ,

" Слепая"

2. В. Симоненко. " Баба Онися"

3. Борис Олійник . " Пісня про матір",
" Мати"
" Сива ластівка"
4. Андрій Малишко. " Пісня про рушник"
" Мамина вишня"
5. М. Сингаївський. " Чорнобривці.
6. Д. Павличко. " Два кольори"
7. Дмитро Ткач. " Моя мама" .
8 . Олександр Олесь. " Моїй матері"

Та ін твори

Додаток до уроку 23 березня.

Домашня робота

Результат пошуку зображень за запитом Урок позакласного читання. 3 клас. Бережіть природу, діти Презентація

Склади "Поради друзів природи"

23.03

Увага!

Попрацюйте над текстом за 17 березня

24 березня

Тема.Вчитель за покликанням.

Катерина Бабкіна. " Мсьє Жак та квітнева риба"

Катерина Бабкіна

МСЬЄ ЖАК ТА КВІТНЕВА РИБА

(оповідання)

Завантажити текст оповідання Катерини Бабкіної "Мсьє Жак та квітнева риба" (txt.zip)

Всі ми знаємо, що десь колись перед кимось точно завинили. Можливо, мимохіть чи випадково. Йдеться мені не про ті провини, за які сварить бабуся чи часом карає батько — розбиті шибки, подерті черевики, підбите око сусідського хлопчини, підстрижена лялька чи кепська оцінка з математики.
Бо найгірша провина — скривдити когось, образити чиїсь добрі почуття. Або ще — просто залишитися до когось байдужим, обійти своєю увагою. Коли я забуваю бути до людей уважною, чемною і доброю, мені щоразу пригадується мсьє Жак.
Мсьє Жак приїхав зі школи в паризькому передмісті.
Впродовж цілого березня він замість нашого вчителя мсьє Анатоля навчав нас французької мови.
Він не був поганий чи прикрий, але сталося так, що цілий клас узяв собі за звичку постійно кепкувати з мсьє добрий і лагідний до дітей. Його домашні завдання можна було відкладати тижнями, він дозволяв під час відповіді заглядати до підручника чи в зошит. Він ніколи не сварив нас за спізнення і ніколи не починав уроку, допоки всі-всі не зберуться. Тоді ми підводилися і мляво мимрили «бо-онжу-ур, мсьє-є Жа-ак» *1. І хтось обов’язково додавав щось на кшталт «старий їжак» чи «дірявий піджак». Мсьє Жак трішки недочував, та й мало що розумів українською, тому так кепкуючи з нього, ми нічим не ризикували.
Він же замість диктантів і обридлих вправ охоче розповідав нам цікаві французькі казки та вірші, вчив пісеньок та ігор, що в них бавиться паризька малеча. І неодмінно на кожному уроці ставив комусь дванадцятку.
Наприкінці березня мсьє Жак розповів нам про одну цікаву французьку традицію. Напередодні першого квітня всі готують квітневих риб — вирізаних із паперу, розмальованих власноруч і обписаних добрими жартами й щирими привітаннями. Рибу таку належить першого квітня непомітно почепити на спину тому, до кого почуваєш симпатію, кого поважаєш і маєш за друга. Виходить одночасно і жарт, і вияв прихильності. Значно краще, ніж почепити комусь на спину табличку «Штурхни мене» абощо.
Ідея нам дуже сподобалася. Звісно, усі заздалегідь приготували таких риб для однокласників. А тридцять першого березня Мирослав приніс до школи картон і фломастери, які були лише в нього одного — цілих вісімдесят різних кольорів! Бо ми вирішили приготувати квітневу рибу для кожного з учителів.
Мсьє Жакові ми сказали, що не маємо охоти до французької мови. Він не заперечував, щоб цілий урок ми малювали й вигадували привітання, і всміхався, споглядаючи нашу веселу метушню. І тільки наприкінці уроку загадково попросив Мирослава залишити йому фломастери до завтра.
А наступного дня було перше квітня, день дотепів і бешкетів. Усім учителям на двері ми почепили красиво розмальованих картонних риб зі щирими вітаннями від 4-А класу, і вони, вчителі, були втішені й зворушені. Останнім уроком у нас була французька.
Цілий урок мсьє Жак розповідав нам французькі дражнилки та різні смішні віршики й скоромовки, і навіть не наполягав, щоб ми записали невідомі слова. А коли урок скінчився, повернув Мирославові фломастери і подякував нам за спільну працю: наступного дня він відлітав до Парижа.
Відтак поставив усім хороші оцінки, вислухав наше «оревуа-ар, мсьє-є Жа-ак» *2, забрав свого рудого портфельчика й вийшов із класу. Ми й собі заходилися збирати речі.
— Та в тебе риба на спині! — крикнула Галка Ігореві.
— І в тебе! — відказав їй Мирослав.
— І в тебе, поглянь, і в тебе, — загомоніли всі.
Мсьє Жак прилаштував крихітних паперових риб до спинок стільців, а до кожної причепив двосторонній скотч.
Зовсім крихітний шматок, щоб не попсувати нашого одягу.
Коли ми всідалися на початку уроку, риби поприклеювалися нам до спин.
Кожному він написав щось хороше, щось таке, що можна було сказати тільки про цю людину. Мабуть, він малював і вирізав їх до пізньої ночі. «Ти дуже гарна й розумна, та головне уважна, чуйна і добра, Катрін, — написав він на моїй рибі, — залишайся такою завжди». Мабуть, саме через ці завважені ним якості я перша помітила, що ми не приготували квітневої риби лише для мсьє Жака...
Наступного дня всі принесли з дому гарно розмальованих картонних риб. Усі раптом пригадали, як цікаво було слухати оповіді мсьє Жака, як багато він нас навчив. Про це й писали на рибах.
А ще — про те, що кепкували з нього і просимо за це вибачення.
А ще — що будемо сумувати за ним і дуже хочемо, щоб колись він прилетів ще.
Але мсьє Жак уже був у Парижі.
У мсьє Анатоля ми взяли адресу школи у Франції, де працював мсьє Жак. Моя мама купила великого конверта, і ми наліпили на нього всі-всі марки, необхідні для пересилання з України до Франції.
Після уроків ми цілим класом пішли на пошту і вкинули цього велетенського листа у скриньку. І нам зробилося легко, і ми перестали почуватися винними перед мсьє Жаком за те, що не були такими ж добрими, як і він.
І тільки коли я стала дорослою, то зрозуміла, що навіть у дуже великому конверті не можна переслати закордон тридцять одну велетенську картонну рибу. Такий вантаж уже потрібно відправляти міні-бандеролями. Той наш лист просто затримали на пошті десь між Францією і Україною.
Принаймні це пояснює, чому мсьє Жак так і не відписав нам на листа з рибами. Бо я точно знаю — він відписував на усі листи, бо намагався нікого не кривдити і бути до всіх уважним. І нехай опосередковано, але мсьє Жак навчив цього і нас.

*1 Французькою мовою: «Доброго дня, пане Жак».
*2 Французькою мовою: «До побачення, пане Жак».

Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 112 - 117. Ілюстрація Марії Фої.

Інші твори Катерини Бабкіної для дітей читайте на нашому сайті:

Катерина Бабкіна. Оповідання для дітей.

Одна з книжок письменниці Катерини Бабкіної допомагає важкохворим дітям боротися за видужання. Як? Частина коштів з продажу йде на благодійність. Загалом Катя часто бере участь у заходах, які покликані підтримати дітей у скрутних ситуаціях. «Благодійність — це допомагати тим, хто потребує, саме в тому, чого людина потребує. Це розуміння чужої потреби й осмислена робота. Моя улюблена благодійність — це придумувати кращі та веселіші шляхи допомогти людям усвідомити необхідність комусь допомагати». (Катерина Бабкіна)

Катерина Бабкіна, "Равличні вірші" (добірка)

"Світ дуже різний, і всі люди різні. Треба вміти їх бачити, розуміти і приймати. З усіма їхніми відмінностями. Для цього я подорожую. Крім того, можна побачити вулкани, морських черепах, жирафу в дикій природі, мавпу, яка розмовляє, летючу лисицю чи справжнього кита..." (Катерина

Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні у нас унікальна можливість познайомитися з чудовою сучасною поетесою, письменницею К.Бабкіною. Працюючи над її твором ви зможете поглибити свої літературознавчі,читацькі, мовленнєві вміння, висловити свої думки про прочитане.Вправа 1.«Передбачення». Про що буде твір?

2. Прочитайте.

3.Словникова робота:

мимохіть – мимоволі, ненароком, мимовільно, підсвідомо, не хотівши;

мсьє- шанобливе звертання до чоловіків у Франції та деяких інших країнах;

на кшталт- подібний до чого-небудь, схожий на щось; за зразком;

бандероль-поштове відправлення з друкованими виданнями, діловими паперами, фотографіями тощо;

опосередковано- поданий або виражений не безпосередньо,прямо, а через що-небудь інше.

4. Перше знайомство з твором:

а) Слухання твору. ( читає хтось із домашніх)

б)Мовчазне читання.

-Визначте жанр твору.

-Доведіть, що це оповідання.

в) читання вголос

5.Емоційно-змістовий аналіз оповідання.

-Хто такий мсьє Жак?

-Чим він вас вразив?

-Про яку французьку традицію ви довідалися?

-А як у нас святкують 1 квітня?

-Як запамˈяталися вам учні 4 класу?

-Про що вони жалкували?

-Чи можна їх назвати злими, недобрими? Неуважність, байдужість можна виправити?

-Чому мсьє Жак не дав відповіді на дитячого листа?

6.Визначення головної думки твору.

У яких рядках вона висловлена?

(Бо найгірша провина — скривдити когось, образити чиїсь добрі почуття. Або ще — просто залишитися до когось байдужим, обійти своєю увагою.)

7.Вибіркове читання

-Які рядки вам хочеться перечитати ще раз? Чому?

8.Складання есе за планом: есе - розповідь

1)Вступ.

Нічого немає на світі страшнішого за байдужість.

2)Основна частина

Я це зрозумів, коли…

3)Висновок

Треба бути уважним до оточуючих, бо..

Есе починай з даних речень

9.Складання сенкану за прочитаним твором

1-рядок – іменник Мсьє Жак

2-й рядок – прикметники Добрий, лагідний, розумний

3-й рядок – дієслово Навчав, розумів,прощав

4-рядок – речення Мсьє Жак дуже любив людей.

5-рядок – висновок. Доброта

1-рядок – іменник Діти

2-й рядок – прикметники ( опис ) Пустотливі,веселі,байдужі

3-й рядок – дієслово ( дія ) Кепкували, балувались,вибачились

4-рядок – речення Діти почували себе винними

5-рядок – висновок Доброта

Складіть Сенкан " Мій друг"

10.Підсумок уроку. Роздуми після прочитаного.

– Якби ви опинилися у цьому оповіданні, яким героєм ви б стали?

11.Виготовлення і вручення риб для твоїх рідних. (Про що я забув(чи не встиг) тобі сказати?) - до школи рибок нести не треба.

12.Домашнє завдання (на вибір).

Перечитати оповідання.

1. Скласти план до твору.

2. Придумати інше закінчення оповідання. (Коротко)

27 березня
Всім доброго дня!!!

Тема. Дружба-то найбільший скарб. Всеволод Нестайко «Просто Олесь друг»

Завдання уроку

1. Познайомитися із життям і творчістю письменника Всеволода Нестайка.

2. Навчитися виразно та свідомо читати.

3. Правильно складати план .

4. Написати тест за змістом тексту.

Хід уроку

―Почнемо ми наш урок читання з девізу:

Не тільки дивитися, а й бачити.

Не тільки слухати, а й чути.

Запам’ятовувати, міркувати, розповідати.

1.Передбачення теми уроку.

Прочитайте прислів’я

Дерево живе корінням, а людина друзями.

― Про що будемо говорити на уроці?

2. Усвідомлення змісту

1. Технологія «Мікрофон»

Що для вас означає слово «дружба»?

2. Розповідь про Всеволода Нестайка ( Дивитись презентацію)

3. Словникова робота

а) Робота з пошуковою таблицею

кирпатий

враження

поруч

щоранку

звичайних

збагнув

пильно

шкода

спочатку

мешкають

― Прочитайте слова першого стовпчика та поясніть їх значення.

― Знайдіть і зачитайте слово з подовженим приголосним звуком.

― Знайдіть і зачитайте слово, в якому звуків більше, ніж букв.

― До слова «поруч» підберіть антонім.

― Знайдіть і зачитайте іменник. Доведіть свою думку.

― Прочитайте слова другого стовпчика та поясніть їх значення.

― Знайдіть і зачитайте слово, в якому букв більше, ніж звуків.

― До слова «спочатку» підберіть антонім.

― Знайдіть і зачитайте дієслово. Доведіть свою думку.

б) Пояснити значення вислову «Водою не розіллєш».

― Відкрийте підручник і прочитайте заголовок.

― Про кого може йти розповідь в оповіданні?

4.Читання І частини вголос

Аналіз І частини з вибірковим читанням

― Від чийого імені ведеться розповідь?

― Хто є головними персонажами оповідання?

― Як довго вони дружать? Що автор говорить про їх дружбу? (Зачитати).

― У чому поклялись один одному Олесь і Костик?

― Яку професію вони собі обрали?

― Чому вирішили бути штурманами, а не капітанами? (Зачитати)

― Можливо, щось вас здивувало?

Передбачення

― Як ви гадаєте, який подарунок приготували батьки хлопчикам?

5. Читання вголос ІІ частини

― Чи виправдалися ваші передбачення?

Передбачення

― Як ви гадаєте чи одягне Олесь форму першого вересня?

6. Читання мовчки ІІІ частини. (контроль – губи)

7. Робота з тестами (самостійно) ------ Відповіді прислати. Наприклад: (1. А)

1. У чому поклялися один з одним Олесь і Костик?

А) Ніколи не сваритися;

Б) Ніколи в житті не розлучатися;

В) Ніколи не ображати один одного.

2. Де мешкали хлопчики?

а) на сусідніх вулицях;

б) на одній вулиці;

в) у різних районах міста.

3. Де зустрічалися хлопці щоранку?

а) біля магазину;

б) біля школи;

в) біля аптеки.

4. Де провели літо хлопчики?

А) На березі Чорного моря.

Б) На березі Азовського моря.

В) У бабусі на сусідній вулиці.

5. Яке почуття виникло у Костика при зустрічі з Олесем?

а) радості;

б) здивування;

в) заздрості.

6. В чому був одягнений Олег?

а) у спортивному костюмі;

б) у шкільній формі;

в) у сірих штанях і синій курточці.

― Чи виправдалися ваші передбачення?

― Можливо, щось вас здивувало?

8. Фізкультхвилинка (вправа «Я – сонце»)

― Діти, заплющіть оченята, усміхніться. Уявіть, що ви – маленьке сонечко. Ви прокидаєтесь, вмиваєтесь, розчісуєте свої промінчики, і піднімаєтесь на небо. Ви вдихаєте тепло, перетворюєтесь на маленький сонячний промінчик. Ви летите над землею і освітлюєте все навкруги, купаєтесь у блакитних хвилях річки, стрибаєте по вікнах будинків. Ви добре відпочили.

9. Створення « Портрета справжнього друга»

Намалюйте сонечко

(У промінчики сонечка вписати слова, які характеризують справжнього друга.)

10. Рефлексія

Технологія «Займи позицію»

― Чи можна Олеся назвати справжнім другом?

- Які б ви фарби обрали б, якби малювали дружбу?

- Чи потрібно цінувати дружбу?

- Мене це оповідання вчить...

- Для себе я назавжди запам’ятав, що друг – це...

Справжній друг – це безцінний скарб.

- Я бажаю вам всім вірних і щирих друзів.

11. Домашнє завдання

План (в неправильній послідовності).

(Знайдіть помилки і виправте їх, розмістивши план за подіями)

План

в правильній послідовності сфотографувати і прислати мені

1. Просто Олесь друг.

2. Дружба з дитячого садка.

3. Погана звістка.

4. Новина про форму.

5. Вибір професії.

Читання у вільну хвилинку

Притча. «БАГАТСТВО, ДРУЖБА І РАДІСТЬ».

Жив на березі моря старець. Був він зовсім один, і нікого у нього не було на всьому білому світі.

І ось одного разу пізно ввечері він почув стукіт у двері. Старий запитав:

- Хто там?

За дверима йому відповіли:

- Це твоє багатство.

Але старець відповів:

- Колись я був казково багатий, але це не принесло мені ніякого щастя. І не відчинив двері. На наступний день він знову почув стукіт у двері.

- Хто там? – запитав він.

- Це твоя радість. – Почув він у відповідь.

Але старець сказав:

- Я мало радів в моєму житті, було багато смутку. І знов не відкрив двері. На третій день до нього знову постукали.

- Хто там? – Запитав старий.

- Це твоя дружба! – Почув він у відповідь. Старець посміхнувся і відчинив

двері:

- Друзям я завжди радий.

Але раптом .... Разом з дружбою до нього в житло увійшли і радість, і

багатство. І старець сказав:

- Але ж я запросив тільки дружбу !

На це вони відповіли йому:

- Ти стільки років прожив на землі, і до цих пір не зрозумів одну просту

істину?

Тільки разом з дружбою приходять і радість, і багатство!

Хвилинка – цікавинка

- Фахівці стверджують, що бачитися з друзями корисно для здоров’я, це

сприяє психологічній розрядці.

- Міжнародний день дружби відзначається 30 липня, його офіційно

затвердили в 2011 році.

- В ході наукових досліджень відомо, що якщо не має друзів, то схильні до

хронічної втоми. Такі люди на 90% страждають депресією.

В житті все може бути, і в нагоді стане мирилка.

Мирилка

Ти не сердься, і не плач

І скоріш мене пробач,

І на мене ти не сердься,

Бо у тебе добре серце,

Будем завжди ми дружити

І ніколи не сваритись.

Для юних читачів.

Читайте захоплюючі пригоди Всеволода Нестайка

Від педагогіки співпраці до педагогіки партнерства" - блог учителя ...

Нестайко "Чарівний талісман" скорочено | Guru.net.ua

Книги и игрушки | Космонавти з нашого будинку | купить С ...

ПОМЕР ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО | Історична правда

Всеволод Нестайко про маму, дітей та небо: 11 думок - Література ...

7 книг Всеволода Нестайка, які ви повинні прочитати з дитиною ...

30 березня
Валентина Вздульська. " Потяги"

Розробила урок : Барсукова Леся Андріїна

вчитель початкових класів

школи – гімназії №2

імені В. Сингаївського

м. Коростеня

Літературне читання

(Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання

в 3-4 класах)

3 клас

Тема: Валентина Вздульська «Потяги»

Мета: Продовжити знайомство з творами сучасних авторів,

викликати бажання їх читати.

Формувати читацькі вміння і навички учнів;

вчити висловлювати власну думку,

характеризувати дійових осіб,

розвивати творчу уяву ,

виховувати любов і повагу до своїх близьких і рідних людей,

почуття відповідальності.

Хід уроку

І. Організаційний момент

II. Мовленнєва розминка

Ці – ці – ці – прилетіли горобці.

Ята – ята – ята – в них малі крилята.

Ать – ать – ать – гороб’ята цвірінчать.

Ну – ну – ну – нам принесли новину.

III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку

Яку новину нам принесли горобці?

Ми сьогодні познайомимось з твором сучасної української дитячої літератури «Потяги», автором якого є Валентина Вздульська.

ІV.Знайомство з письменницею Валентиною Вздульською. (відеосюжет) https://www.youtube.com/watch?time_continue=5&v=ZJrmdFb65vo

Народилася 29 серпня 1983 року в місті Фастів на Київщині. Вищу освіту здобула в Національному університеті «Києво-могилянська Академія» (магістр філології, викладач вищої школи, 2000-2006 рр.).

Як дитяча письменниця, дебютувала оповіданням "Горобине Різдво" у збірнику "Казки Різдвяного ангела" (Свічадо, 2008). 2008 року стала лауреатом конкурсу "Золотий лелека". Казки й оповідання виходили друком у збірниках "Казки Божого саду" (Свічадо, 2009), "Зимова книжка", "Весняна книжка", "Літня книжка", "Осіння книжка" (видавництво "Братське", 2009-2011), "Різдвяна чудасія" ("Братське", 2010), "Зимові історії для дітей" ("Свічадо, 2011), "Дарунок Святого Миколая" ("Братське, 2012), "На Великдень" ("Братське, 2013) та ін.

V. Робота над оповіданням.

1) Словникова робота

Інтерсіті - денний міжрегіональний швидкісний поїзд;

маневрувати – рухатися, переміщуватися, оминаючи перешкоди;

маневровий тепловоз –вид транспорту , який перетягує вагони коліями залізничної станції.

депо – підприємство , де обслуговують залізничний чи міський транспорт.

2) Читанння твору частинами за планом.

1. Щодня по обіді

2. На вокзалі

3. Гра «Потяги»

4. Я – Інтерсіті.

5. Маленький маневровий тепловоз.

6. Зустріч з татом.

Валентина Вздульська

ПОТЯГИ

Оповідання

Щодня по обіді ми з Матвієм стаємо потягами. Уже майже місяць, відколи тато від нас поїхав.
Починається все після уроків. Я забігаю до малого в клас. Вітаюся з Мариною Вадимівною й допомагаю братові зібрати речі.
Сьогодні виходить якось криво — усе сиплеться з рук.
Кольорові олівці викочуються з пеналу й падають на підлогу.
Ще й мимохіть стаю на точилку. Прозора оболонка, схожа на товстого жука, тріскає. На підлозі — розчавлений пластик і дерев’яна стружка. Але Марина Вадимівна нам не дорікає.
— Ти молодець, Дмитрику! — промовляє вона. — До понеділка, хлопці! Обережно дорогою!
Добре хоч по голові не гладить.
Нарешті ми виходимо зі школи. Повертаємо праворуч, чекаємо на зелене й переходимо вулицю. Йдемо каштановою алеєю. Малий збирає каштани й суне собі до кишень.
Рюкзак у нього на спині — як хатка равлика.
— Допомогти?
— Не треба! — бубонить він.
— Ну то давай швидше!
Ми повертаємо до вокзалу й простуємо до залізничного мосту. Перед коліями починається звична біганина. Люди метушаться між касами й кіосками, носять валізи, возять тачки з картатими сумками. Бабці торгують пиріжками й кавою з термоса. Диктор оголошує, які потяги прибувають, а які відходять. Смердить залізом і туалетом. Бігають собаки.
Голуби й горобці дзьобають лушпайки від насіння.
Колії розтинають наше містечко навпіл. Наш дім — на тому боці. Раніше тато забирав нас на авто. Ми діставалися додому швидко, хіба часом застрягали на переїзді — пропускали поїзди. Тепер ми з малим ходимо самі, через міст.
Матвій виривається вперед. Він біжить сходинками й рахує собі під носа.
— Один-два-три-чотири-п’ять-шість-сім-вісім-дев’ять-десять. Один-два...
Далі десяти він ще не вміє.
— Стій! — біжу за ним.
Але на середині мосту Матвій зупиняється.
Це наше звичне місце.
Матвій мовчить.
Я спльовую. Слина летить далеко вниз і губиться десь між кістяком із рейок, бурим щебенем і сміттям.
— Мама каже, плюватися не можна, — каже Матвій.
— Бе-бе-бе! — перебиваю. — Рахуватимеш?
— Ти перший, — мимрить брат.
Я заплющую очі й рахую до ста. Минає кілька хвилин, бо я спеціально розтягую слова.
— Обережно! На першій колії — швидкий потяг! — оголошує диктор.
Я всміхаюся.
— Вау! — шепоче Матвій. Примружившись, він вдивляється в горизонт.
Гул наростає.
Міст вібрує, голоси птахів губляться в металевому шумі залізниці. Під мостом, прогудівши, пролітає срібляста блискавка — в’юх!
— Інтерсіті! Ти — Інтерсіті! — із захватом шепоче Матвій.
— Єс! Єс! Єс! — підстрибую я.
Я — Інтерсіті!
Це було не дуже чесно, бо я знав розклад, а Матвій — ні.
Але він сам віддав мені перемогу. Я ж пропонував, щоб він рахував перший.
— Куди поїдеш? — питає захоплено брат.
Я замислююся. Сьогодні мені не хочеться до моря.
І в гори не хочу теж.
До тата, думаю я. Я поїду до тата і заберу його назад додому. Чого ж він так довго не повертається?! Невже він покинув нас?
Матвій мовчить. На мить він заплющує очі. А потім, повторюючи за мною, спльовує з мосту.
— Твоя черга! — кажу.
Брат киває. Я рахую до ста замість нього. Звично розтягую слова, роблю паузи. Хочу зловити якийсь справді крутий потяг для Матвія. Йому це сьогодні потрібно. Цілий місяць він якось тримався. А сьогодні от — зігнувся, мов равлик. Дійшло.
— Ну! Ну! — шепоче брат, вдивляючись в горизонт.
Нічого не їде. Навіть електричка на Козятин. Запізнюється.
— ...дев’яносто вісім... — тягну повільно, як можу. — Де в’яносто дев’ять. Дев’яносто дев’ять з половиною... Де в’я нос то дев’ять з четвертиною... Дев’яносто дев’ять на волосині...
Сто.
Нічогісінько.
Але Матвій стогне:
— Фу-у-у, ні!
Обертаюсь і бачу, як поповзом, із додаткової колії, виїджає старенький маневровий тепловоз*1 ЧМЕ3. Трохи схожий на коника-стрибунця, якому намалювали жовті й червоні смужки.
— Тепер я ЧМЕ! — ледь не плаче Матвій.
— Ну, це ж круто! Ти можеш... Ти можеш... маневрувати!
Тягати електровози, збирати вагони докупи...
Я й сам відчуваю, як жалюгідно це звучить. ЧМЕ3 не їздять ні в Одесу, ні в Мукачево. Вони взагалі не їздять, а повзають.
— Але ці тепловози нікуди не їздять! — озвучує мої думки Матвій. — Взагалі! Тільки на станціях! І в депо́*2 !
— Ну, — я розводжу руками. — Давай поміняємось?
Будеш Інтерсіті, а я...
— Не хочу! — розвертається він і біжить убік дому. Хатка равлика тисне його до землі, але брат не чує під собою ніг.
— Стій! — біжу за ним. — Куди ти?
Матвій з усієї сили врізається в якогось чоловіка.
Підводжу очі. Тато?
Наші погляди перетинаються. Тато пригортає Матвія, гладить по голові й дивиться на мене.
Поволі підходжу.
— Ти... повернувся? — копаю кросівком камінчик.
Тато плескає мене по плечу.
— Прийшов вас зустріти. Як ви? Дмитрику, Матвію? Скучили?
Обличчя в нього змарніле. Очі — більші.
— Та норм, — стенаю плечима, втупившись у бетон під ногами.
Матвій підводить голову і вдивляється в татове лице.
— То ви з мамою помирилися? — ляпає брат.
Тато на мить застигає.
— Та хтозна. Там буде видно, — махає рукою.
Брат зітхає.
— Але надія є, — підморгує нам тато. І ледь-ледь починає всміхатися. Самими кутиками.
Спина під равликовою хаткою випрямляється. Матвій засовує руки в кишені й торохкотить каштанами. Ми всі, як за командою, обертаємося й дивимося на колії. Під мостом, перетягуючи вагони з однієї колії на іншу, трюхикає тепловоз ЧМЕ3.
— А знаєте, хлопці, я — як той маневровий, — каже тато.
Матвій із відкритим ротом дивиться на тата.
— Маневровий? — кривиться він.
— Ага, — киває тато. — Не можу далеко від своєї станції.

*1 Маневрува́ти — рухатися, переміщуватися, оминаючи перешкоди. Маневровий тепловоз — вид транспорту, який перетягує вагони колями залізничної станції.
*2 Депо́ — підприємство, де обслуговують залізничний чи міський транспорт.

Більше творів Валентини Вздульської на нашому сайті:

Дитячі оповідання Валентини Вздульської

"Щоб я погодилася з’їсти суп, коли була малою, мама мусила розповідати казку. Найулюбленішою була «Принцеса на горошині». Щоразу рідним доводилося вигадувати нове й нове продовження цієї казки й навіть малювати ілюстрації. Гадаю, я натренувала у своїй родині добрих казкарів. Не менш цікаво було ночувати в бабці. Перед сном вона на моє прохання неодмінно розповідала казку. Але швидко починала дрімати й крізь сон мурмотіла якісь нісенітниці. Врешті спала тільки бабця, а я тишком-нишком сміялася з «півнів у підштанках і ящиків, які встали й кудись побігли». (Валентина Вздульська)

3) Перевірка засвоєного тексту.

Тести

1.Визнач жанр прочитаного твору:

а)Оповідання,

б) казка,

в) вірш.

2. Хто автор оповідання "Потяги"?

а)Тетяна Стус,

б) Катерина Бабкіна,

в) Валентина Вздульська

3.Хто головні дійові особи оповідання?

а) Дмитрик і Матвій,

б) Павлик і Матвій,

в) Михайлик і Матвій.
4. Від чийого імені йде розповідь у тексті?

а)Дмитрика,

б) Матвія,

в) тата.

5. Коли хлопчики ставали потягами?

а) Кожного вихідного,

б)щодня увечері,

в)щодня пообіді.

6. Чому сумували хлопчики?

а ) Від них поїхала бабуся,

б) Від них поїхав тато,

в) Від них поїхала мама.

7.Яке доручення мав Дмитрик?

а)Забирати брата зі школи,

б) прибирати у кімнаті,

в) ходити до магазину.

8.Що збирав Матвійко?

а) Шишки,

б) каштани,

в) жолуді.

9.На що був схожий рюкзак на спині Матвія?

а) Будинок черепашки,

б) сумка кенгуру,

в) хатка равлика
10. До скількох рахували брати чекаючи на потяг?

а) До 10, б) 20, в)100.

11. На що був схожий маленький маневровий тепловоз?

а) На хатку равлика,

б) на коника-стрибунця,

в) на сріблясту блискавку.

12. Куди хотів поїхати Дмитрик?

а) У гори,

б) до тата,

в) до моря.

13. У кого врізався Матвій, коли біг додому?

а) У тата,

б) у незнайомого чоловіка,

в)у братика.

14.З чим порівняв себе тато?

а) З швидкісним потягом,

б)з маневровим тепловозом,

в) з швидкісним інтерсіті.

15. Чому?

а) Не може далеко від’їхати від своєї станції,

б) Хоче працювати в депо,

3) Характеристика братиків «Портрет братиків» ( усно)

-Що можна сказати про Дмитрика –

Про Матвія –

Слова для довідки: наполегливий, витривалий, чесний, добрий. відповідальний, терплячий, добрий, стриманий, уважний.

4) Аналіз твору . Капелюхи Єдварда де Боно. Уявіть собі

І (Синій капелюх) – факти.

-Перекажіть коротко за планом.

ІІ (зелений капелюх)- Що сподобалось?

ІІІ (червоний капелюх) – Що не сподобалось, засмутило?

ІV. (жовтий капелюх) – Яку б ви дали пораду дорослим?

5) Вербальне оцінювання роботи груп.

VІ. Підсумок уроку

- Що цікавого було для вас на уроці?

- Що порадите своїм батькам?

- Що візмете собі на замітку?

VІІІ. Домашнє завдання

1. Переказувати текст вдома.

2. Дати відповіді на тест, написаний вище. ( 1 - а і т. д.)

( письмово) - на перевірку

31березня
Доброго всім здоров'я!
Тема. . Пригода. Микола Трублаїні. " Яшка і Машка", " Омар"

Пригоди. Микола Трублаїні «Яшка і Машка»

Мета: ознайомити учнів з творчістю Миколи Трублаїні;
розкрити красу і своєрідність його оповідань;
удосконалювати навички свідомого виразного читання прозових творів; розвивати спостережливість,
творчу уяву, мовне чуття;
виховувати любов до природи.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мовленнєва розминка

1. Робота над скоромовкою

Джміль на склянку з джемом сів,

Ґедзь до нього підлетів,

І дзвінка пішла розмова.

Першим ґедзь промовив слово:

«Що, солодкий джем із грушки?»

«З’їм його я самотужки!»

Джміль дзижчав, що було сили,

Поки склянку не закрили.

2. Гра «Утвори слово»

— Додайте до складу букви, утворіть нові слова.

Очі — (ов)очі;

рій — (об)рій;

він — (дз)він;

міль — (дж)міль;

кіл — кіл;

так — так;

парк — парк;

жир — жир(аф);

крок — крок;

лимон — лимон;

кит — ки

Повідомлення теми і мети уроку

— Сьогодні ми поринемо у захопливий світ мандрів. Допоможе нам у цьому письменник — мандрівник Микола Трублаїні.

V. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1. Біографічна довідка
М.Трублаїні "Пустуни на пароплаві" - презентація з читання

Опрацювання статті про Миколу Трублаїні (с. 139)

Гра «Бджілки». Самостійне напівголосне читання статті учнями

— Де пролягали маршрути подорожей Миколи Трублаїні?

— Які збірки оповідань для дітей належать перу письменника-мандрівника?

Пригоди. Микола Трублаїні «Яшка і Машка»

Фізкультхвилинка

3. Опрацювання оповідання Миколи Трублаїні «Яшка і Машка» (с. 139–140)

1) Гра «Передбачення».

— Прочитайте заголовок: із захопленням; з радістю; зі здивуванням.

— Про кого йтиметься в цьому оповіданні?

Загадка-помічниця

· На дереві грається,

Угору піднімається,

На хвості гойдається.

І зветься це малятко

Веселе...

2) Виразне читання оповідання вчителем.

— Чи сподобалося вам оповідання?

— Які почуття воно у вас викликало?

— Хто є головними персонажами оповідання?

3) Словникова робота.

4) Читання стовпчиків слів

Негр	вниз
боцман	миттю
звисаючи	вправний
фізкультурник	улюбленцями

— Прочитайте тлумачення слова боцман у підручнику (с.140).

— Назвіть два найкоротших слова.

— Яке слово найдовше?

— Назвіть слово з подовженим м’яким приголосним звуком.

М. Трублаїні " Яшка і Машка" | Тест з літературного читання – «На ...

5) Аналіз змісту оповідання з елементами вибіркового читання.

— Як мавпочки опинилися на пароплаві?

— Прочитайте опис мавпочок. Хто дав їм імена?

— Як команда пароплава ставилася до мавпочок?

— Що найбільше любив Яшка?

— Які уподобання були у Машки?

— Чи симпатизує автор мавпочкам? Доведіть свою думку.

6) Гра «Хвиля».

Ведучий задає «тон» і «темп» гри. Вірш читається так, ніби хвиля прибивається до берега і відходить від нього: тихо — голосніше — голосно — тихіше — тихо — тощо.

Словникова робота Ляснув Зойкнула Довжелезні Розмальований

Читання тексту " Омар"( с. 140 - 141.
Розкажіть своїм батькам
- Як відбулося " знайомство Яшки з омаром?
- Чим закінчилося їхнє " спілкування " для мавпочки?
- Як ти охарактеризуєш поведінку Яшки ?
Напиши , як ти розумієш слова боцмана? " Опікшись на молоці, води боїшся."

VI. Підсумок уроку

— Хто автор оповідань, які ти сьогодні читав?( читала?)

— Що нового і цікавого дізналися?

VII. Домашнє завдання

Переказувати оповідання
Письмово:
Напиши кілька речень.
Поміркуй, чи симпатизує автор мавпочкам?

Я вважаю, що .....
Тому, що по-перше....., по - друге.... .
Отже...

Презентация на тему: "Микола Трублаїні Пустуни на пароплаві Урок ...

Додаток до уроку

Біографічна довідка

— Народився Микола Петрович Трублаєвський, який увійшов у літературу під псевдонімом Микола Трублаїні, 25 квітня 1907 р. в селі Вільшанці на Поділлі. Батько його працював у лісному відомстві, мати — сільська вчителька. У Вільшанці минуло дитинство і перші юнацькі роки Миколи. Був він, як усі. Хіба тільки жадоба до літератури змалку виділяла його серед однолітків та ще бажання самому писати. І він пробує свої сили — пише до місцевої газети «Червоний край» невеликі статті, кореспонденції. Його, як і інших запальних, допитливих юнаків, гостро цікавило все, що відбувалось на той час у селі. У 1925 р. редакція газети «Червоний шлях» посилає М. Трублаїні на навчання на Всеукраїнські курси журналістики у Харкові. В 1930 р. Трублаїні вирушає в експедицію в Арктику, на острів Врангеля на криголамі «Ф. Літке». Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М. Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», «“Ф. Літке” — переможець криги». Згодом, у 1932 р., письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Недивно, що люди Півночі, їхнє життя є темою багатьох книг Трублаїні, зокрема першого його великого твору — повісті «Лахтак».

Він загинув восени 1941 р. у боях під Дніпропетровськом. Ім’ям М. Трублаїні названо українську літературну премію за твори для дітей і юнацтва.

02 квітня

Тема. Пригоди. Микола Трублаїні «Шоколад боцмана»

Мета:

продовжуємо ознайомлення із творчістю письменника-мандрівника Миколи Трублаїні;

вчимося розмірковувати над текстом, уявляти описані картини, пройматися почуттями;

розвиваємо здатність співпереживати, мислити словесно художніми образами; виховуємо бережливе ставлення до природи.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мовленнєва розминка

1. Робота над чистомовкою

Рі-рі-рі — що ти бачиш угорі?

Рю-рю-рю — бачу ясную зорю.

Рі-рі-рі — ще що бачиш угорі?

Ря-ря-ря — небо синє, як моря.

Рі-рі-рі — ще що бачиш угорі?

Ри-ри-ри — там літають комарі.

Ра-ра-ра — з комарами мошкара.

Ра-ра-ра — розбігаймось до

2. Прочитай і зрозумій!

Хторозплутаєслова?

За струмком дзюрчить село,

Небо

В сонечко зійшло,

У ставку сплеснувся шпак,

У садку співа щупак,

Вистрибнув на півня пліт,

Кукурікнув сірий кіт,

Сіла квітка

На бджолу,

Дуб старий

Спиляв пилу...

Хто ж розплутає слова?!

Ви не зможете бува?

В. Шаройко

III. Перевірка домашнього завдання

Гра «Хто краще?»

Перекажіть оповідання Миколи Трублаїні «Омар» (с.140–141):

1. -— від імені Яшки;

2.— від імені боцмана.

IV. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку

— Дивовижні пригоди Яшки і Машки тривають.

Сьогодні ми дізнаємося про ще одну витівку цих невгамовних мавпочок.

— Відгадайте загадку — і ви дізнаєтеся, на що спокусилася Машка.

· Чорна плитка,

Золота накидка,

Подарунок до свят,

Це —____________________

Фізкультхвилинка

V. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1. Опрацювання оповідання М. Трублаїні «Шоколад боцмана» (с. 141–142)

1) Гра «Передбачення».

— Прочитайте назву оповідання.

— Спробуйте здогадатися, кому дістанеться шоколад. Чому ви так уважаєте?

2) Читання зачину оповідання (с. 141).

Довідкове бюро

Каюта — житлове приміщення на кораблі для команди та пасажирів.

— Розгляньте малюнок і складіть продовження оповідання.

3) Гра «Риби».

Самостійне мовчазне читання учнями оповідання до кінця (с.142).

— Що вас розвеселило?

— Які картини ви уявляли, дочитуючи оповідання?

— Якою ви уявляєте Машку на початку оповідання?

— Спробуйте описати почуття Машки в ті хвилини, коли вона сиділа на щоглі.

— Які пригоди (несподівані, непередбачені події) трапилися з Яшкою і Машкою під час морської подорожі?

Прочитайте повний текст

Шоколад боцмана

Наш боцман сховав у шухляді стола дві коробки шоколаду. Якось, виходячи з каюти, він не причинив дверей.

Зацікавлена Машка всунула мордочку в щілину. Потім ускочила в каюту й почала господарювати там. Вона плигала по ліжку й зазирала до шухляд у шафочці і в столі.

Коли боцман повернувся, перед самісіньким його носом на палубу виплигнула Машка. В зубах вона тримала коробку шоколаду.

Боцман погнався за мавпою. Звіреня легко, мов пташка, метнулось по пароплаву. Матроси з голосним сміхом і свистом поспішили боцману на допомогу. Проворна Машка не давалась до рук. Вона плигала, ховалась, стрибала. Галас і метушня знялись на палубі. Розохочені несподіваною розвагою матроси не шкодували ніг.

Половину шоколаду тому, хто відбере коробку! — крикнув боцман, наздоганяючи хвостатого злочинця.

Та ось мавпа випустила коробку, а сама метнулась на щоглу.

Боцман радісно схопив коробку і відкрив її. Матроси заглянули туди й зареготали. Коробка була порожня. Машка ж сиділа на щоглі, доїдала шоколад і пищала від задоволення.

- Чи справдилися ваші сподівання?

6. Робота над змістом твору.

— Хто з'їв шоколад боцмана?

— Як Машка потрапила у каюту?

— Що вона там робила?

— Чому боцман погнався за мавпочкою?

— Що робили матроси?

— Чи повернув боцман свій шоколад?

— Якою була мавпочка?

— Спробуйте тепер описати почуття Машки в ті хвилини, коли вона сиділа на щоглі.

8. Гра „Ловись, рибко!”.

За описом відгадайте героїв твору.

„Він любив чіплятись хвостом за перекладини”.

„У нього довжелезні і тонкі, мов соломинки, вуса”.

„Він сховав у шухляді стола дві коробки шоколаду”.

„Хто раз у раз під час сніданку плигав на стіл”.

VI. Підсумок уроку

— Чим сподобалися вам твори Миколи Трублаїні?

— Чи хотіли б ще зустрітися з героями його творів?

VII. Домашнє завданння ( за вибором)

І варіант

Складання характеристики боцмана.

Коротко .

ІІ варіант .

Уявіть себе режисерами.

Яку роль на пароплаві ви відвели б автору ?


Напишісь самостійно свою відповідь.
Мені дорога та цікава ваша думка.
Мовні помилки до уваги не беруться.

3 квітня

урок позакласного читання проведемо за темою

" Рідна мати моя..."

1. Т. Шевченко . Оспівування жінки- матері у творах " Наймичка,"

" Сова" ,

" Слепая"

2. В. Симоненко. " Баба Онися"

3. Борис Олійник . " Пісня про матір",

" Мати"

" Сива ластівка"

4. Андрій Малишко. " Пісня про рушник"

" Мамина вишня"

5. М. Сингаївський. " Чорнобривці.

6. Д. Павличко. " Два кольори"

7. Дмитро Ткач. " Моя мама" .

8 . Олександр Олесь. " Моїй матері"

Та ін твори

I. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

1. Робота над чистомовкою

Ло-ло-ло — весняне сонце припекло.

Ли-ли-ли — у лісі квіти розцвіли.

Аї-аї-аї — не змовкають птахи в гаї.

Си-си-си — лунають дитячі голоси.

Ри-ри-ри — гудуть у полі трактори.

Ай-ай-ай — буде гарний урожай.

Ні-ні-ні — раді люди всі весні.

2. Робота над скоромовкою

Співаків багато в лісі,

Кує зозуля на узліссі.

І солов'я пташиний спів

З зелених чути нам гаїв.

Квитка Цисык: Рiдна мати моя Рушник слова песни

Святе слово – рідна мати - презентація з української літератури

— У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, коли травами і квітами замаїться земля, теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері.

ІV. СПРИЙНЯТТЯ І УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

— Що вам відомо про це свято? Чому його відзначають саме цього дня?

— Молоду американку Анну Джервіс спіткало страшне лихо — передчасно пішла з життя її мати. І донька, скуштувавши сирітської долі, вимріяла думку, аби мали люди на рік один день, коли б усі вшановували і матір-неньку, і матір-землю, і Матір Божу.

І полетіли від сироти листи сенаторам. Нарешті, 1914 р. Конгрес США ухвалив рішення про проведення в країні нового державного свята — Дня Матері.

Уперше в Україні це свято відзначали в 1929 р. у Галичині. Символом пам'яті в цей день стала квітка на грудях дітей: рожева означала шану живій матері, біла — померлій.

V. ОБГОВОРЕННЯ ПРОЧИТАНИХ ТВОРІВ

1. Степан Олійник „Наші мами”

Степан Олійник

НАШІ МАМИ

Пам'ятаймо, любі діти,
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі
Найдорожчі — наші мами!

Нам, маленьким і дорослим,
Все дають вони з любов'ю:
Ніжне серце, світлий розум,
Силу нашому здоров'ю.

Як ставали ми на ноги,
Перший крок наш був — до мами!
Радість маєм чи тривогу —
Серце мами завжди з нами.

Де сини її та дочки —
Завжди там вона думками.
Пишем в класі ми на дошці
Наше перше слово — мама!

Найдорожчі мамі діти.
Дітям мама їх — так само.
Треба вчитись і робити
Так, щоб радувати маму.

А як вивчитесь з літами,
Вдячні мамі за турботу,
І поїдете від мами
В іншій край десь на роботу —

Хай усі запам'ятають:
І листи, і телеграми
Шліть туди, де їх чекають,
Виглядають ваші мами!

За матеріалами: "Мамин день" Збірка віршів. Художник Олена Михайлова-Родина. Київ, "Веселка", 1986 рік, стор. 30.

— Що дають нам мами?

— Де завжди мамині думки?

— До чого закликає поет?

— Знайдіть і прочитайте слова, що римуються.
КОЛИСКОВА МАТЕРІ

Спіть, моя мати, моя кароока,
Зірка влетіла до хати.
Ясно світи, моя зоре висока,
Спіть, моя мати.

Світиться вогник у нас опівночі,
Внука йдете колихати.
Світять мені ваші яснії очі,
Спіть, моя мати.

Скільки насіяли, скільки зростили -
Вашим рукам пам'ятати.
Дітям своєї краси наділили,
Спіть, моя мати.

Скільки проводили нас у дорогу -
Можна вітрів розпитати.
Знаю я вас і лагідну й строгу,
Спіть, моя мати.
.....

2. Микола Сингаївський „Мати”

— Які порівняння вживає поет у вірші?

— З ким поет порівнює матір?

— Про кого найбільші турботи материнські?

— У яких словах виражена основна думка вірша? До чого закликає нас поет?

Фізкультхвилинка

Вийшли діти у лісок,

Заглянули за дубок.

Побачили зайчика,

Поманили пальчиком.

Зайчику, зайчику, пострибай,

Свої лапки виставляй!

3. Дмитро Ткач „Моя мама”

VI. ЧИТАННЯ НОВОГО ТВОРУ — ОПОВІДАННЯ ЛАРИСИ ВАХНІНОЇ „МОЯ МАМА НАЙКРАЩА”

1. Гра „Бджілки”.

— Назвіть головних персонажів твору.

— З якою інтонацією читатимете слова Сергійка? (Роздратовано, нетерпляче)

— Чи схвалюєте ви поведінку Сергійка?

— Чи вдалося хлопчикові змінити своє ставлення до мами?

— Який висновок він для себе зробив?

— Велика і щаслива країна — дитинство. Із дитинства виходять, та до нього не повертаються. Немає чарівних слів, немає мага, який би повернув нас у дитинство. Єдине, що нас єднає з ним,— це люба матінка і її колискова пісня.

Кам’яне серце. Василь Сухомлинський

В однієї жінки народився син. Душу вклала вона в свою дитину. Боялась, як би пилинка на нього не сіла, як би вітерець не подув.

Дуже хвилювалась мати, щоб син її не брав близько до серця горе, страждання, біль людей.

Наблизилась смертна година дідуся — мати взяла й відвезла сина до сестри у сусіднє село. Забрала, коли дідуся вже поховали. Питає син:

— Де ж дідусь?

— Поїхав у гості,— відповідає мати.

Побачив хлопчик одного разу, як сусідська дівчинка пальця порізала. Мати зразу ж схопила сина за руку, відвела додому.

Зимою син приніс дятла з пораненим крилом, запитує, як допомогти пташці. Мати відібрала її кудись занесла й сказала: — Птаху вилікували, вона жива-здорова, полетіла.

Хлопчик ріс, а мати затуляла його від життя. Не знав він, що таке горе, страждання, біль, образа, смуток. Виріс хлопчик, став юнаком.

Якось захворіла мати, злягла. Послала сина в аптеку по ліки. Пішов син, дає записку, що мати написала. Ліки будуть готові за п’ять хвилин,— каже аптекар.

— Поки ви готуватимете,— відповідає син,— я з хлопцями у футбол пограю.

«Це людина з кам’яним серцем»,— подумав про юнака аптекар.

- Які виростають діти від надмірної опіки батьків?

VIІI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ-

Що б ви порадили хлопчикові із твору В. Сухомлинського?

( Письмово, кілька речень)

3. Дмитро Ткач «Моя мама»

(Якщо Вам вдасться знайти і прочитати цей текст)

Скачати мені не вдається.

Тестування «Чи уважний ти читач?»

1. Що задали написати учням?

а) Твір про батьків;

б) вірш про улюблену тваринку;

в) розповідь про весну.

2. Як звали маму головної героїні?

а) Оксана Семенівна;

б) Оксана Іванівна;

в) Ольга Степанівна.

3. Ким працювала мама дівчинки?

а) Лікарем;

б) вчителем;

в) продавцем.

4. Де працював тато?

а) У школі;

б) в лікарні;

в) на взуттєвій фабриці.

5. Хто прийшов у гості до мами?

а) Агроном;

б) льотчик;

в) сусід.

6. Що було в руках у гостя?

а) Книжка;

б) букет;

в) торт.

— Про кого дівчинка вирішила написати свій твір?

— Чому вона змінила свою думку про мамину професію?

6 квітня

Тема. Загадки в природі. Євген Гуцало.

Прелюдія весни.

І.

Ла-ла-ла -Алла дівчинка мала.
Ли-ли-ли - в гості ми до неї шли.
Ло-ло-ло - у Алли тісто підійшло.
Ла-ла-ла - пирогів вона ...

Відпрацьовуємо
інтонацію
• Прочитай скоромовку мовчки
• Прочитай повільно, розтягуючи
слова
• Прочитай з подивом
• Прочита...

СКОРОМОВКА
Хитру сороку-
спіймати
морока.
А на сорок
сорок - сорок

ІІ

ТЕМА
ЗАГАДКИ В ПРИРОДІ.
ЄВГЕН ГУЦАЛО
«ПРЕЛЮДІЯ ВЕСНИ»
(уривок)

Євген Гуцало
(1937- 1995)
Народився
Євген Гуцало в
селі Старому
Животові на
Вінниччині у
сім'ї вчителів.

1. Прочитай текст.

2. Дай відповіді на питання до тексту.

3 .Яких загадок намає у списку поданому нижче?

Фізкультхвилинка

ДОДОМУ •

1. С.143-145-виразне читання •
2. Складіть загадку про весну
. Дякую! Молодці!

У вільну хвилинку

Уривок із тексту " Прелюдія весни"

Глиняну стіну високої гори поточено дірами-норами щурів, які тут в'ються хмарою, то залітаючи в свої кубельця, то вилітаючи з кубелець. І стріхата хатинка під горою схожа на обтьопане негодою ластів'їне гніздечко, в якому ніхто не живе. Стіни знадвору та в сінях обмальовано мальвами, ці мальви пооблущува-л ися-поодцвітал и.

В стріхатому ластів'їному гніздечку живе баба Весна.

Під житніми колосочками брів у неї — роса на конюшинових квіточках зів'ялих очей. Роса світиться, мерехтить,^наче вранці на траві, й така вже та роса ласкава й тепла, що в груди мені хлюпає радість.

Здається, хазяйка тільки й чекала на мене з бабою Ликорою.

— Заходьте, людоньки, заходьте, — сяє лагідним голосом.

А мені так чудно, що і я — людоньки!

Роздивляюсь хатину, а тим часом баба Лико-ра щось нашіптує на вухо бабі Весні. Через вузенькі розплющені віконця білий світ намагається зазирнути сюди, в гніздечко, яке також розмальовано квітами зсередини: прибляклі мальви та соняшники цвітуть на припіку й на печі, на стіні вздовж ослона. Мало не до стелі громадиться ткацький верстат. І жовту скриню біля верстата в кутку також розмальовано квітами, схожими на сурмисті квіти гарбузові, ось тільки вони вишневі за барвою.

— Є в мене свячена вода, є, — каже Весна.

— А в мене ось у вузлику яєчка, — це баба Ликора.

— От і викачаємо з дитини переляк. Весна бере за іконою, обвитою вишитим

рушником, пляшечку свяченої води, кропить мене водою, дає випити, щось шепоче. Спершу я не тямлю, що шепоче Весна шерехкими спитими губами, а потім починаю розуміти окремі слова. З Ликориного вузлика бере біле куряче яєчко, починає мені тим яєчком качати по голові, по шиї, по грудях.

— Йди, переляк, туди, де вітер скучає, піском перевертає...

Баба Ликора дивиться на мене з лагідним смутком у зелених очах.

Весна шепоче, качає яєчко, й мене заколисує її солодкий шурхітливий голос, і якийсь навіть пахучий цей голос, наче гілка розквітлої вишні.

— За першими разами, за Божими словами... За другими разами, за Божими словами...

— За третіми разами, за Божими словами... Зрештою, пошептавши та покачавши яєчко,

Весна розбиває його в склянку, в яку трохи налито води, пильно вглядається, як там у воді жовток тоне на дні, а від нього відділяється білок, і цей білок поворозкою-струмочком здіймається догори, водночас начеб розбиваючись на дрібненькі срібні пухирчики.

— О, дивіться, дивіться!

Ми з бабою Ликорою пильно вглядаємося в гранчасту склянку.

— Сильно злякалась дитина, ото дивіться, дивіться, переляк з хлопця вийшов.

Я вглядаюсь у склянку, на розбите куряче яйце, намагаючись побачити свій переляк, але не бачу. Може, тому, що я не знаю, який мій переляк, бо ніколи й досі не бачив?

— О, дивіться, дивіться, — аж тішиться Весна, — вийшов! Переляк вийшов...

А я бачу лише жовток, який розплився на дні склянки, над ним пухиряться стьожки білка, від якого дедалі каламутнішає вода. А де ж мій переляк?

Баба Ликора дякує шептусі вузликом яєць, обпатраною куркою, а також дає якісь гроші.

— Ликоро, ти знаєш, я грошей не беру.

Я здогадуюся: скупувата баба Ликора тому й дає, що баба Весна такої плати не бере.

— Ото глядіть, аби переляк знову не вступив у дитину! — каже на* прощання хазяйка.

Уже надворі, трохи відійшовши від стріхатого ластів'їного гніздечка під глиняною горою, питаю:

— А коли той страх уступив у мене?

— Може, в лісі, хтозна.

Либонь, бабі Ликорі не хочеться балакати, вбік відвертаючись, кладе голову на плече.

— А тепер знову може вступити?

— Хай Господь боронить...

Я обертаюся обіч по зеленій вуличці, дивлюся на садки, у яких цвітуть вишні і вже розцвітають яблуні, дивлюся на городи. Хочу побачити отой переляк. Отой переляк, який знову може вступити в мене. Якби його вчасно помітив, то міг би й остерегтись.

Але ні в вуличці, ні в садках, ні на городах нічого такого не бачу, що здалося б мені переляком.

Може, баба Весна лише настрахала для годиться?

А бабиного ластів'їного гніздечка під горою вже й не видно, запало внизу за розбуялими зеленими кущами.

. Відгадай загадки. із тексту, прочитаному в підручнику.

1.У старій постелі в новому вбранні лежить .

2. З води народився, а води боїться
3. Яку воду в решеті можна нести? .

4. Крутиться гадюкою, щоб ніхто не переступив .

5 Без ніг, а біжить

6. Без насіння, а цвіте

7.В решеті не понесеш, бо стече .

8. Зранку сурмить в червоних шпорах .

9. Більше всіх зранку кричить, а менше всіх робить

10.З білого каменя народився, червоний вінець на голову одягнув, від його крику земля тремтить .

11. Серед гілля високо висить сито, не руками звите .

12. Ліз карасик через перелазик та у воду — плюсь .

13. «Два пси замочили ноги, води напилися і додому подалися».

14. За лісом, за пралісом золоті клубки повисли .

15. Уночі над хатиною висить хліба окрайок, собаки гавкають та не можуть дістати .

7 квітня.

Євген Гуцало . Сім''я дикої качки.

...Юрко йшов старим дубовим лісом, вдихав свіже повітря й радів, що рано встав і сам іде на риболовлю.

Тільки закинув вудку, як почув ззаду гупання. Він так і знав, що приплететься Тося, як збиралася. Настрій у нього одразу зіпсувався. Звинуватив дівчину, що саме через неї не ловиться. Поверталися з річки вдвох. Юрко почав розповідати, як вони з батьком піймали величезного сома. Тося захоплено слухала, а хлопець натхненно вигадував далі.

Раптом діти побачили, як поміж кущів іде дика качка з каченята ми. Юрко побіг і почав ловити пташат. Качка-мама кричала з відчаєм, намагаючись захистити своїх діток. Тося теж просила Юрка випустити каченят — вони ж без води не можуть, але той не слухав, сказав, що риби не наловив, то хоч дикі качки будуть, він їх приручить.

Вдома Юрко випустив каченят, намагався їх напоїти, нагодувати, але ті були налякані й нічого не хотіли. Хлопець вирішив, що каченята його бояться, й гайнув гуляти з хлопцями. Тося теж хотіла піти бо любила розповіді Юрка — їй здавався чарівним той світ знань, що відкривався перед нею.

Юрко ж не любив, що за ним нав’язливою тінню волочиться якесь дівчисько.

Тося пішла подивитися на каченят, а ті ледве дихали. Дівчинка зібрала їх у пазуху й побігла до річки. Пустила на воду, а пташенята не могли вже й пливти. Не з’являлася й мама-качка. Юрко привів хлопців показати диких каченят, але побачив порожній ящик. Здогадався, що це Тосина робота, і, подумки погрожуючи дівчинці, побіг на річку. Там грізно закричав на Тосю, а хлопці, зрозумівши, у чому справа, теж кинулися в річку, підштовхували й підтримували каченят, щоб попливли.

Дивіться також

Сім'я дикої качки (повний текст)▲ читається за 13 хвилин

Після того Юрко не товаришував із сільськими хлопцями. А скоріше, вони з ним.

Перед від’їздом бігав на річку, сподіваючись побачити качку із живими каченятами. Але не побачив. І Тося не підійшла попрощатися.

Хлопчик відчув пекучий сором...

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Кажуть, що найбільший ворог дикої природи — не хижі звірі, не стихії, а... люди. Заради хвастощів, заради розваги Юрко забрав диких каченят, жорстоко скривдивши качку. Він не дуже переймався станом пташенят, не доклав зусиль, щоб їх урятувати, і цим втратив повагу й довіру Тосі та сільських хлопчиків. Юрко усвідомив, що вчинив негідно, але, на жаль, було вже пізно. Тільки його каяття дає надію на те, що хлопчик змінить своє ставлення до природи, до всього живого й беззахисного.

Читаючи твори Є.Гуцала, ми відчуваємо справжню музику мистецтва слова, притам...

Робота над твором Є.Гуцала “ Сім’я дикої качки” Яку красу дарує нам природа! ...

Світ навколо нас. Дикі качки (повідомлення)

Тема: відтворення взаємостосунків дітей зі світом природи ( качиною сім’єю).

Сюжет Експозиція: опис дубового лісу вранці, радісного настрою Юрка, який іде...

Розвиток дії: Юрко намагається нагодувати, напоїти диких каченят, але вони ві...

Кульмінація: Тося випускає каченят на воду, кличе качку; їй допомагають хлопці.

Розв’язка: з Юрком ніхто не хоче товаришувати; він їде до міста, і йому дуже ...

Композиція оповідання: описи, діалоги, розташування персонажів, художні особл...

Складіть інформаційне ґроно до образу Тосі Тося Порядна Чемна Чуйна Добра

Складіть інформаційне ґроно до образу Юрка Юрко Брехливий Байдужий Жорстокий ...

ЛЮДИНА Доброта, милосердя, співчуття, чуйність Морально-етичні проблеми Жорст...

Ідея: засудження жорстокості, байдужості, прагнення піднестися за рахунок хва...

Проблеми: охорона й збереження дикої природи; проблема дружби; активного захи...

Словникова робота Добро - почуття й усвідомлення людиною своєї здатності твор...

"Незакінчене речення“ - Я ніколи не буду... - Я буду старатися... - Мені хоче...

Домашнє завдання (на вибір): 1. Скласти план до характеристики образів Тосі т...

10 квітня

Тема. Коло твір відкриває свої таємниці. Юрій Збанацький

Лелеки.

Мета: ознайомити учнів з творчістю Юрія Збанацького; розкрити красу і своєрідність його оповідань; удосконалювати навички свідомого виразного читання прозових творів, уявляти описані картини, розмірковувати над текстом; розвивати спостережливість, творчу уяву; виховувати любов до природи.

Хід уроку

Не просто слухати, а чути. Не просто дивитись, а бачити. Запам'ятовувати, відповідати. Девіз уроку

Відгадайте загадку У червоних чобітках, В білому халаті, Він весною прилетів І сидить на хаті. Лелека

Вірування пов'язані з лелекою | СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Лелека 15 років поспіль долає 13 тисяч кілометрів, щоб провідати ...

Презентация на тему: "Урок 53 Презентацію підготувала вчитель ...

— Сьогодні ми починаємо ознайомлення із творчістю українського письменника Юрія Збанацького.

1. Біографічна довідка (додаток)

— Юрій Оліферович Збанацький народився в селі Борсуків на Чернігівщині. Зростав на берегах відомої „зачарованої Десни”. Батько письменника — учасник першої світової війни — був поранений, довго хворів і рано помер. Мати за своє життя зазнала багато горя: поховала чотирьох маленьких дітей, у роки війни проводжала сина у партизанський загін і чекала, чекала...

Ріс Юрко здібним і цікавим хлопчиком, вирізнявся великою спостережливістю, надзвичайною пам'яттю та кмітливістю. З дитинства полюбив пресу. Запам'ятався йому той день, коли листоноша приніс до хати газету, на якій було написано: „Збанацькому Юрку”. Це батько виконав обіцянку: передплатив для сина газету. Скільки-то було радості! До хати тепер часто сходилися сусіди, щоб послухати, про що читає малий Юрко.

У роки Вітчизняної війни Юрій Оліферович організував партизанський загін, а потім командував великим партизанським з'єднанням імені Щорса. Виданий зрадником, Ю. Збанацький потрапляє до рук німців. За період дев'ятимісячного ув'язнення він пройшов через Чернігівську тюрму, Яцевський концтабір, голод і тортури. Осінньої ночі 1942 р. Юрію Оліферовичу вдалося втекти з-за колючого дроту.

Восени 1942 р. німці схопили матір письменника Євгенію Вікторівну. Розшукуючи заарештованого сина-підпільника, вона потрапила в гітлерівську тюрму. Ні погрози, ні катування не змусили цю мужню жінку видати сина. Її було страчено. Згодом ці події ляжуть в основу повісті „Єдина”. Від рук фашистів загинув також рідний брат Юрія Збанацького Василь, якому було лише чотирнадцять років.

Та особисте горе не зломало письменника. Він пише нариси, оповідання, повісті, а між боями читає їх солдатам. Таких творів налічувалося вже до двадцяти, але в одному з боїв рукописи згоріли.

Після війни Ю. Збанацький працював старшим викладачем і деканом факультету мови та літератури Київського педінституту, кілька років керував літературною студією.

Одна за одною виходили книжки для дітей, яких налічується понад двадцять. Справжнім початком письменницької біографії Ю. Збанацького стала повість „Таємниця Соколиного бору”, а своєрідним її продовженням — повість „Літо Соколиного бору”.

Фізкультхвилинка

2. Опрацювання статті про Юрія Збанацького (с. 145)

Гра „Рибки”. Самостійне мовчазне читання статті учнями

— Про яку „незриму ниточку” говорив письменник?

— Які твори письменника для юних читачів здобули широку популярність?

3. Опрацювання оповідання Юрія Збанацького „Лелеки” (с. 146-147, до слів „... Ніяк не могло зважитися злетіти вгору...”)

Читання оповідання

— Чи сподобалося вам оповідання?

— Хто є його головними персонажами?

2) Словникова робота.

Город	отава
снують	заздрісно
знічене	покартала
збентежене	клекотіння
суховерхому

— Доберіть синоніми до слова знічене (збентежене); картала (лаяла).

— До якого слова це тлумачення: поспішно рухаються у різних напрямках назад і вперед? (Снують)

— Яке слово складається з двох частин? (Суховерхий) Поясніть його значення.

— Знайдіть тлумачення слова отава у підручнику (с. 147).

3) Повторне читання тексту

4) Аналіз змісту тексту з елементами вибіркового читання.

— Де жили лелеки?

— Як автор спостерігав над їхнім кружлянням?

— Яку пісню співав?

— Чому мусив її перервати?

— Що незвичного він помітив у гнізді?

— Як пташеня дивилось у небо? Чого воно чекало?

— Чому старі лелеки не принесли з собою сніданку?

— Як вони почали виховувати дитя?

— Хто приніс йому обід?

— Чи вдалося лелеченяті полетіти разом із сім'єю?
Складання асоціативного куща. Лелеченя

Урок з літературного читання 3 клас

ПІДСУМОК УРОКУ

- Про що нове для себе ви дізналися із оповідання ?

— Чи хочете ви дізнатися про подальшу долю лелечати?

до уроку 21 квітня

Конспект уроку з літературного читання для 3-го класу. Урок ...

21 квітня.

Тема. Коло твір відкриває свої таємниці. Юрій Збанацький

Лелеки. ( ІІ частина)

Читаємо текст

С. 147.

від слів

" Лелечиха не забувала своєї впертої дитини".....

до кінця тексту.

Напишіть продовження оповідання. ( 5- 6 речень і не більше)

Почніть зі слів або виберіть свій варіант.

Ось і прийшла довгоочікувана весна. ....

" Зустріч лелеченяти зі своєю сім'єю"

22 квітня.

Тема. Коли твір відкриває свої таємниці.

Галина Демченко. " Лелеки" ( скорочено).

додати https://www.youtube.com/watch?v=ItPt-uKL33k

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

1. читай виразно і чітко!

ШКОДЛИВИЙ ЦАП

На городі цап, цап

Капусточку хап, хап,

Борідкою трусь, трусь

Капусточку хрусь, хрусь,

Ратичками туп, туп,

Капусточка хруп, хруп,

А за цапом дід, дід

З батурою хтось, хтось.

Цап як скаче: брик, брик,

На все село крик, крик,

На синяки дме, дме,

Вигукує: „Ме! Ме!”

За ним Рябко: „Гав! Гав!

Оце тобі, щоб не крав!”

2. Робота над скоромовкою

Гра „Дощик”

• накрапає дощ (тихо);

• дощ пускається сильніше (голосніше);

• злива (голосно);

• дощ слабшає (тихіше);

• дощ припинився (читання припиняється).

Так читати наступну скоромовку

Їде Зоя в зоопарк,

Ось її зупинка.

Вийшла Зоя із таксі,

Засміялась дзвінко.

„Зебра, заєць, зубр, змія —

Тут їх всіх побачу я!”

III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Гра „Хто краще?”

Конкурс на кращу складену розповідь про те, як склалася доля лелечати. ( Прислати фото)

— Сьогодні ми розширимо свої знання про життя лелек. Допоможе нам у цьому українська письменниця Галина Демченко.

1. Опрацювання тексту Галини Демченко „Лелеки” (с. 149-151)

1) Гра „Рибки”. Самостійне мовчазне читання тексту

Запитання до змісту тексту .

Відповідайте уявному другові. ( усно).

— Чи сподобалося вам оповідання?

— Які картини ви уявляли, читаючи оповідання?

— Коли найбільше хвилювалися за молодих лелек?

2) Словникова робота. Усно.

— Прочитайте слова лівого стовпчика. Знайдіть тлумачення до них у правому стовпчику.

Луговина	те що смугою оточує що-небудь, облямівка
Обабіч	бути ознакою, прикметою того, що буде, що наступить
Кайма	поросла травою і кущами лука
Копирсатися	з обох боків, на обидва боки
Віщувати	встромляти що-небудь гостре в середину чогось, відокремлювати шматки, частинки

Фізкультхвилинка

3) Повторне читання оповідання

4) Аналіз тексту з елементами вибіркового читання.

— Де дівчинка побачила лелек?

— Знайди опис цих птахів.

— Чим відрізнялися молоді лелеки?

— Поміркуйте, що могло б статися з молодим лелекою, якби до нього поставилися байдуже?

2. Цікаво знати!

Цей великий красивий птах із сніжно-білим і чорним оперенням здавна живе біля житла людини. Довірливість, вірність тим самим місцям гніздування викликали у людей любов до лелек. З радістю зустрічають люди лелек навесні, коли ті повертаються до старих гнізд. Лелека білий прилітає на місце гніздування досить рано — починаючи з середини березня і до кінця квітня. Лелеки живуть парами. Великі, майже плоскі гнізда, мостять на дахах будівель, на старих деревах, іноді на електричних стовпах. У цих гніздах птахи живуть багато років.

Лелек часто можна бачити в гнізді, де вони сидять або стоять на довгих тонких ногах (а то й на одній), іноді видаючи тріскучі звуки, які виникають від ударів однієї частини дзьоба об другу. Дорослі лелеки голосу не мають.

Живляться лелеки не тільки жабами, як дехто вважає. Їхньою їжею є миші-полівки, ховрахи, багато різних комах, особливо водяних, саранових. Цим лелеки приносять велику користь рибному та сільському господарству. Підраховано, що протягом дня лелеки приносять їжу місячним пташенятам 9 разів.

З відкладених навесні 2-7 (найчастіше 4) білих яєць, які птахи насиджують по черзі, через місяць вилуплюються голі, безпорадні пташенята. На відміну від дорослих птахів вони мають голос — пищать.

Перед відльотом у теплі краї на зиму лелеки збираються у зграї. У вересні- жовтні вони залишають місця гніздувань і відлітають на південь, в Африку. Живе лелека близько 20 років.

3. Порівняйте

— Порівняйте оповідання Юрія Збанацького та Галини Демченко про лелек.

Якою темою їх об'єднано? Що спільного й відмінного у поведінці птахів у цих творах?

— Що нового дізналися?

— Який висновок для себе зробили?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Тест до оповідання "Лелеки" Галини Демченко.

1. Що відчував молодий лелич, коли підіймався разом із батьками у небо?

а) радість,

б) впевненість у своїх силах ,

в) страх.

2. Яким був господар хати, на якій звели своє гніздо птахи?

а) байдужий,

б) злий,

в) турботливий.

3. Куди зібралися лелеки ?

а) на луг,

б) у вирій,

в) на збір познайомитися та політати разом.

4.Що здивувало дівчинку на луговині?

а) гуси,

б) сніг ,

в) лелеки.

5. Яке лихо спіткало лелечу зграю ?

а) заметіль,

б) злива,

в) мороз.

6. Куди вантажок спрямував зграю перед негодою?

а) в поле,

б) вгору, над хмари,

в) на воду?

7. Хто почав відставати від зграї?

а) мама лелича,

б) лелич,

в) тато лелича.

8. У чому виявилась турбота і справжня дружба між птахами?

а) птахи принесли рибу леличу,

б) вони зігрівали його теплом своїх тіл,

в) птахи махали перед леличем крильми, заохочуючи його робити так само, щоб висохнути і зігрітись.

Складіть СЕНКАН " Лелека" за планом

1 . 1 іменник

2. 2 прикметники ( який він?)

3. 3 дієслова ( що він робить?)

4. Фраза- висновок із 4 - ох слів)

5. Іменник - синонім до теми ( іменника)

Наприклад.

1. Лисичка .

2. Руденька, хижа.

3. Полює, підкрадається, обманює.

4. Лисичка любить підкрадатися до курей.

5.Хитрість.

23 квітня.

Позакласне читання.

Прочитати вірші та оповідання легенди про материнську , рідну мову, українську мову , про рідний край.

Хід уроку

— Прочитайте акровірш.

У всіх людей одна святиня:

Куди не глянь, де не спитай, —

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

М. Чернявський

— Про що розповідає вірш?

— Чим славиться Україна?

— Наш урок присвячується легендам, рідного краю.

— Кожен народ має свої легенди.

Пигадаймо, що ж таке легенда.

Легенда — народне сказання або оповідання про певні події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою.

• Рослини мають особливу символіку;

• багато легенд розповідають про природу, природне оточення;

• краса поетичного слова у легендах про рослини;

• значення рослин у житті сільськогосподарського народу;

• рослина, за легендами, має душу;

• легенди виховують почуття патріотизму, любов до рідної Батьківщини, повагу до традицій свого народу.

5. Опрацювання легенди „Плакуча верба“

1) Читання легенди.

Легенда Поділля

У матері-вдови було троє синів. Вони дуже любили маму. Росли вони добрими, роботящими, приносили радість усім людям. Та от напали на рідну землю вороги. Прийшов до матерів старший:

— Благословіть, мамо, за свій край боротися.

Стиснулося в мами серця, але благословила. Потім прийшов середній. І його мусила благословити. А коли попросив благословення найменший, не витримала:

— Не пущу! — скрикнула. — Один ти у мене залишився!

— А земля у нас теж одна. Хто ж її захистить, як не я?

Ще більше защеміло у матері серце, але провела у дорогу і найменшого сина. А сама щодня виходила на берег річки, синочків рідних виглядала.

Поверталися їх друзі, схиляли перед матір’ю голови, приносили їй невтішні звістки: загинули всі її сини героями. Довго плакала-ридала мама над річкою, не хотіла в хату без дітей вертатися. А на ранок побачили люди на березі вербу, що невтішно додолу схилила свої віти.

Отак на світі з’явилася плакуча верба.

6. Бесіда за змістом

— Чи сподобалась вам легенда?

— Про що розповідає легенда?

— Що вас найбільше вразило?

— Що казкового, фантастичного у легенді.

— Хто автор легенди? (Це народна легенда.)

7. Гра „Слідопит“. Вибіркове читання

— Скільки синів було у матері-вдови?

— Якими хлопчиками росли сини?

— Яка біда сталася з рідною землею?

— Як повелися сини?

— Чому кущ назвали вербою?

8. Переказ легенди учнями

— Як ви вважаєте, чи може легенда бути авторською?

9. Ознайомлення з легендою про Тернопіль

— На світі є багато легенд, історій міст, сіл, у яких живуть люди. Зараз ми прочитаємо легенду про місто

По обидвох берегах річки Серету з сивої давнини проживали люди, бо притягувала їх сюди добра риба, водяна птиця та родюче чорне поле. На правому боці було Сопільче, а на лівому — Топільче. Називалось Топільче тому, що в ньому мешкали люди, що прийшли з полів.

Ворожі навали, що проходили в тих краях, дощенту спалили Топільче і Сопільче. Деякі часи тут ніxтo не поселявся, і та місцевість заросла густим терном. І називали її Тернове поле.

Коли ж знову на Терновому полі почали поселятися люди, то назвали відновлену оселю Тернополем.

— А звідки ви йдете? — запитували.

— Та з Тернового поля, з Тернополя.

- Як появилася назва нашого міста?

Прочитайте у вільну хвилину.
Це необов'язково.. Хто захоче.

Золота Липа

Називалася колись наша річка Липа. Бо така вже була чиста, таку мала добру і смачну воду, що ніби настояна на липовому цвіті. Всяку хворобу лічила і людей поїла. А випрана у Липі сорочка світилася такою білизною, що аж очі разила.

У Бережанах колись жили пани Синявські. Вони заклали тут палац, що донині ще стоїть на березі річки. Дуже були скупі ті пани. Народ обдирали, як липку. Все оте багатство осідало золотом в замкових льохах.

Але, як кажуть, до часу дзбанок воду носить. Так сталося і з панським золотом.

Одного року навесні налетіли на місто татари. Люди повтікали у ліси, а пани недовго замок боронили і ворота відчинили. Пан Синявський відкупився золотом. Люди повідали, що татари цілий день ті гроші рахували і мішки на віз складали. А як поскладали, то замок ще пограбували і додому втікали.

Але не так сталося, як сподівалося. Бо як виїхали вони із палацу до лісу, як вдарили на них опришки. Яких порізали, а які повтікали. А татарський мурза з одним возом взявся навтіки. Він втікати, а хлопці за ним. Заїхав мурза на місток через Липу, а він бух, і в воду. Бо підрізали його опришки, щоб хто не змотався. Булькнули панські гроші в Липу.

...Ще довгі роки то тут, то там виловлювали люди з річки золото. Від того і річку назвали Золотою Липою.

Печери закоханих

Жив у селі Кривче польський пан. А замок його стояв на високій горі і пан був дуже багатий і гоноровий. На всю округу славився своїми мисливськими угіддями, а ще дочкою Регіною. Навіть з Кракова і німецьких земель приїжджали пани добитися її руки.

А Регіна злюбилася з молоденьким Пастухом. Той пастух пас на горах панські отари і дуже красно грав на сопілці. Чи то врода хлопця зачарувала дівку, чи сопілка, того вже ніхто не знає.

Змовилися якось молодята і повтікали до печер, щоб сховатися від панського гніву. Скількись там вони були – ніхто не знає, а прийшов час, що не було вже чого їсти. Вийшов пастух з печери, а тут його і зв'язали панські посіпаки.

— Де Регіна? — волав пан. — Веди до неї, бо закаменую!

Били хлопця, як водили по печерах, але він мовчав. Хтів він чи не хтів, а завели його до того місця, де в печері ховалася Регіна.

— Далі не підемо, бо пропадемо, — відказали панські слуги. — Далі вже печера Чугайстера... Пропадемо всі...

Як не кричав пан, але нічого не добився. Ніхто ані руш далі.

Кажи, здрайцю, де дочка! — лементував пан, тай бив хлопця і товк ногами.
Вона тута, — змігся хлопець.
Де?
Тута, — і пастух показав на своє серце.
Бий лайдака! — кричав пан — Він мусить сказати, бо я його вкаменую.

Чи то в таку хвилю сказав він ті слова, чи так мало статися, а вріс той пастух в камінь.

В ту хвилю почули дівочий крик і вгледіли Регіну, що ховалася за виступом. Ніхто не змігся і з місця рушити. А дівчина також застигла каменем з розпущеним волоссям і рукою, простягнутою до коханого.

Ніхто не знає, як то було далі але тої ночі згорів панський палац, а пан десь втік

А в Кривченських печерах гам і нині покажуть ту печеру. Є тут і голова пастуха з сопілкою, і постать Регіни, що вросла в камінну брилу. А те, кажуть, що в літні ночі у тій печері чути голос сопілки.

— А знаєте, чому горб поля між Петриками і Березовицею, що стовбичить біля теперішньої об’їзної дороги Тернополя, називають Бакаїха? Не чули-сте? То послухайте, що розповідають про це старенькі люди...

...Було то в часи татарського лихоліття. І не раз, і не два Тернопіль зазнавав нападів бусурманів. Нищили, палили вони містo та все бажали великого викупу золотом...

...Біля старенької церкви, що стоїть над ставом, а яку Чеснохрестною або ще Надставною звуть, стояла хата. Жив у ній дяк, старий, бувалий чоловік. Жінка його померла, то жив сам.

Якось не спалося дякові. Розбудило його сумне виття собак. Скавуліли, вили безнастанно. Що то може бути? Встав дяк, вдягнувся і вийшов з хати. Світив місяць, було виднося. Обійшов дзвіницю, церкву, нікoгo не видно. Містo спало. І в замку, і на валах панувала тиша. Заспокоєний, повертав дяк до хати, коли почув дике іржання коней, що неслося до нього по росяних травах непроходимого болота над Серетом. Зупинився, постояв хвилину-другу. І знову з полів долетіло до нього іржання коней.

— Що ж то може бути? — думав він. — у таку пору ніxтo не виїжджає з містa. І ніxтo не в’їжджає, бо до сходу сонця міські брами закриті...

І знову завили собаки на передмісті валяни. Моторошно стало на серці старому. Якесь гнітюче передчуття мучило його, не давало спокою. Пішов він на Львівську вулицю. Роздивився навкруги, але за хатами і деревами нічого не було видно. Повернувся до хати, взяв ключ, відкрив церкву і піднявся по сходах на самий верх вежі. Глянув на полудне і ген-ген на високому пагорбі над Серетом побачив татарське шатро. Він глянув біля себе на гармату, котра стояла при сторожевому вікні у гoтoвнoсті для оборони містa.

— Що робити? — запитував себе. — Якщо вистрелити, то трохи налякаю татар і вибухом сповіщу мешканців про ворожу небезпеку...

Не довго думав, запалив пороховий гніт — і прогримів вибух. Сталося чудо: гарматний постріл влучив у татарське шатро і вбив самого найстаршішого тої дикої орди — Бакая.

Тут збіглися татари, белькотали щось по-своєму. Коли ж побачили свого старшого мертвим — налякалися. За їх забобонами, цю втрату вони зрозуміли як злу прикмету, як вказівне передбачення Аллаха про те, що бою з тернопільцями вони не виграють. Ніж зійшло сонце, вороги зникли і залишили містo в спокої. А щасливі міщани почали насміхатися:

Їхав Бакай, їхав
Та до міста не доїхав.

Та й стали називати поле Бакаїха.

У часи татарських нападів Тернопіль був захищений від вopoгів з двох стopін непрохідними болотами, а з півночі і сходу — оборонними валами. За валами, на передмістю, проживали хлібороби, і цю околицю називали Валяни. Ворожі орди, кажуть, найчастіше появлялися з великогаївських полів. Часто першими жертвами вopoгів падали оборонці Кам’янецької брами.

Деколи бусурмани ставали табором коло Тернополя, на полях Колоденець, вимагали від міщан викупу, вичікували або ж звідси вискакували на конях у навколишні села і схоплювали вродливих дівчат. Тому й місце їх постою люди назвали татарським, а пізніше від цього й пішла Татарська вулиця, що нині за мостом біля депо.

...Одного разу, повертаючи з награбованим добром, бусурмани стали табором біля Тернополя. Окремо під сторожею держали молоденьких дівчат. Пов’язали їм назад руки peмінними путами. Саме тоді настало їх свято байрам, тож весело загуляли. Коли ж наступила темна ніч, то сторожі смачно поснули. Одна відважна дівчина намовила інших на втечу. Перегризла зубами peмeні на руках іншої і звільнила руки полоненої. За її прикладом пішли інші. Спостерегли, що вартoві сплять на возі. Непомітно дівчата підкралися, схопили сонних, заткали вонучкою їм пельку, зв’язали добре, стягли й прив’язали до колеса, а сaмі поповзли на руках і ногах у ярок, та швидко, щоб дальше від свої біди. Так і втекли полонянки.

Вісткa про втечу сміливих подолянок розійшлася по всій околиці. На місце їх втечі казали «На Дівочій». Коли ж на цьому місці розбудувалося містo, то й здавна люди називать Дівоча вулиця, що схрещується з Татарською.

— Чи сподобався вам урок?

— Що нового дізналися на уроці?
- Чого навчають легенди?

— Розшифруйте слово (запис на дошці).

МО + ЛОКИ - КИ + ДО - О + ЦІ!

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Прочитати легенду рідного краю

є гарна книжка " Євшан - зілля"

Творча робота . За побажанням- хто хоче,

виконати малюнки за темою „Легенди мого краю “.

Легенда про дружбу

Було собі два друзі. І дуже міцною була їхня дружба Якогось моменту друзі посперечались, і один з них дав ляпаса іншому.

Останній, відчуваючи біль, але нічого не кажучи, написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса».

Вони продовжували йти, і знайшли оазу, в якій вони вирішили скупатися. Той, який отримав ляпаса, ледь не потонув, але друг врятував його. Отямившись, він почав тисати на камені: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя».

Той, який дав ляпаса, а потім врятував життя, запитав його:

— Коли я тебе образив, ти написав на піску, а тепер ти вибиваєш на камені. Чому?

Друг відповів:

— Коли хтось нас ображає, ми маємо написати про це на піску, щоб вітри могли стерти напис. Але коли хтось робить щось добре, ми повинні викарбувати це на камені, щоб жоден вітер не зміг стерти такі слова.
Давайте будемо вчитися писати образи на піску і гравірувати радощі на камені.

- Який висновок для себе ти зробив , читаючи цю легенду? .

24квітня

Будь природі другом.

Василь Чухліб. " Равлик"

С. 152 - 153

Завдання

Навчитися читати в особах.

Відповідати на питання до тексту ( усно).

Додати відео https://www.youtube.com/watch?v=CrarE93ngKs&feature=emb_rel_err
27 квітня

Тема. Все так цікаво навкруги. Дмитро навкруги.

Дмитро Чередниченко.

" Хлопчик Івасик і Дідусь Тарасик"

Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом відомого українського письменника і перекладача Дмитра Чередниченка; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; навчати уявляти описані картини, розмірковувати над текстом; розвивати спостережливість, творчу уяву, здатність мислити словесно художніми образами; виховувати допитливість, шанобливе ставлення до старших.

Додати https://www.youtube.com/watch?v=g2G362KNpQ4

1. Робота над скоромовкою

Зі сметаною в обід

Дерунів об'ївся дід.

Да-да-да, ді-ді-ді,

Дерунів об'ївся дід.

2. Гра „Добавлянка”

Серед лісу, де пеньочок,

Із землі росте...

Мають діток всі звірята.

У пташок є теж малята!

У відгадки будем грати

І тваринок називати.

У ведмедів...

А у білок...

В качки семеро...

А у курки сім...

В мишок дітки...

А у пташок...

В корівки...

А у коника...

— Послухайте вірш.

Куди пливуть хмаринки волохаті?

Куди й звідкіль летять птахи крилаті?

Чому понад усе нас любить мати?

Чом сон у руку годі нам спіймати?

Чому весна приходить за зимою,

І розцвітає яблуня красою,

І трави покриваються росою,

І літо вслід ступає за весною?

Чом колос виростає із зернини?

Чом у воді лиш плавають рибини?

Про що веселка з гаєм розмовляє?

Для кого соловейко так співає?

Чом часто і сміємось ми, і плачем?

Чом щось бува холодним і гарячим?

Чом карі й голубі бувають очі?

Чому є білі дні і чорні ночі?..

Про все-усе на світі хочу знати.

Н. Бугай

— Як можна назвати героя вірша?

— Яка його головна риса?

— Сьогодні ми познайомимося із таким допитливим хлопчиком. Допоможе нам у цьому відомий український письменник і перекладач Дмитро Васильович Чередниченко.
Презентація "Дмитро Чередниченко "Хлопчик Івасик та дідусь Тарасик"

Презентація "Дмитро Чередниченко "Хлопчик Івасик та дідусь Тарасик"

1. Опрацювання статті про Дмитра Чередниченка

с. 153

Гра „Рибки”. Самостійне мовчазне читання статті

— Подумайте.
- Чим приваблюють читачів твори Дмитра Чередниченка?

2) Словникова робота.

• Штанина, частина штанів, яка надягається на одну ногу. (Холоша)

• Підстрибував, підскакував. (Погуцикав)

2. Опрацювання оповідання Дмитра Чередниченка „Хлопчик Івасик і дідусь Тарасик” (с. 153-156)

— Хто є головними героями оповідання?

— Який настрій викликало у вас це оповідання?

Фізкультхвилинка

Підготовка до виразного читання оповідання.

— У якому темпі, яким тоном будете читати оповідання?

— З якою інтонацією читатимете слова Івасика?
А дідуся Тарасика?

— Знайдіть і прочитайте опис зовнішності Івасика й дідуся.

— Який художній засіб використав у ньому письменник?( Порівняння , уособлення , епітети)

— З якими запитаннями хлопчик звертався до дідуся?

— Як можна знайти відповіді на них?

6) Складання характеристики Івасика і дідуся Тарасика.

Робота за ілюстрацією. д. чередниченко хлопчик івасик і дідусь тарасик урок - Поиск в Google

Склади таку ж характеристику дідуся Тарасика.
Фото пришліть.

— Подивіться на ілюстрацію до цього оповідання.

— Чи можемо ми віднести її до всього твору чи до певної його частини?

— Що художник зобразив на картині?

— Що він намалював у центрі картини? Удалині?

— Які фарби обрав? Який настрій вони створюють?

— Опишіть усно картину, використовуючи рядки з оповідання.

9) Гра „Чиї це слова?”.

1.„А куди ховаються рибки від дощу?”

2 „Я вже й підкрадався та придивлявся”

3.„А риби вранці вмиваються?” 4. „А разом — наче зелений гребінь"

5. „На крилах перелетимо”
Запишіть : Фото пришліть.
1. -дідусеві чи Івасикові.

2. ...

. ПІДСУМОК УРОКУ

— Яке оповідання ми опрацювали?

— Що нового, цікавого дізналися з цього оповідання?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

(с. 153-156). Виразно читати.
Прислати завдання.

28 квітня

Контрольна робота . Робота з літературним твором (письмово)

3 – Б клас

Прізвище, ім’я учня _____________________________________

Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: «Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям, і хвороба втече в ліси й на болота». Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало — дівчинка вже ледве вставала з ліжка. Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:- Чогось їй не вистачає. А чого — і сам не можу зрозуміти. Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі — столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її. Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:- Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці — щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові. Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.- Ось чого не вистачало Олі,— сказав дід Опанас. - Доброго слова.

(266 слів)

Василь Сухомлинський

Увага!

Самого тексту не переписувати.

Роботу оформити на окремих подвійних аркушах із зошита .

Фото роботи- тестів вислати

Зберігати , щоб за потреби підтвердити участь у контрольній роботі .

Контрольна робота .

Робота з літературним твором (письмово)

3 – Б клас

Прізвище, ім’я учня _____________________________________

Відповіді на тестові завдання виконати так:

- Переписати завдання та правильну відповідь.

Виконай завдання.

І. Вибери правильну відповідь

1. У якому розділі книги можна помістити прочитаний твір?

А) Світ дитинства в поезії та прозі

Б) Світ моєї країни

В) Моя сім’я, моя родина

2. До якого жанру належить прочитаний твір?

А) казка

Б) оповідання

В) вірш

3. Що трапилося з маленькою Олею?

А) захворіла

Б) пішла до школи

В) пішла до дитячого садочка

4. Що радили родичі?

А) більше читати

Б) більше спати

В) добре харчуватися

5. Хто допоміг Олі одужати?

А) дідусь Опанас

Б) прабабуся Надія

В) Олині тітки

ІІ. Дай відповідь

6.Запиши, чого не вистачало Олі.

ІІІ. Встанови послідовність

7.Установи послідовність подій у творі.

Упиши відповідні числа.

__У хату ввійшла прабабуся Олі — столітня Надія.

___В однієї жінки була маленька донька Оля.

__До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі.

___ Але нічого не допомагало — дівчинка вже ледве вставала

з ліжка.

IV. Дай розгорнуту відповідь

8.Запиши головну думку твору. ( Про що цей текст?

Чому ти так думаєш?)

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4 травня

Тема . Розумій природу.

Оксана Іваненко . " На добраніч"

Висловлюй свої міркування.

Олег Буцень. " Айстри"

1. Прогляньте відео

Оксана Іваненко. " На добраніч"

- Як ви думаєте, про що цей твір?

Додати відео https://www.youtube.com/watch?v=w-VmkTuNt0I

- Чи справдилися ваші сподівання.

- Шо ви знали до прочитання твору про життя жучків?

- Напишіть , що нового дізналися про життя комах?

Робота над темою

Робота над скоромовкою Стокульбабенят Бубоніла діду баба: Ой, не дмухай на кульбабу, Бо з кульбаби полетять Сто малих кульбабенят

— Промовте:

1. : інтонація стверджувальна;

2. інтонація оклична;

3. питальна інтонація.

Гра «Хто розплутає слова?» би-ку-ки ка-ляль жа-ме-вед ник-ко ґу-дзик ля-те

ро-на-во луб-го ця-ли-гор ро-бець-го тел-дя ля-бу-ци Гра «Хто розплутає слова?»

ша-ми рах-хов па-мав цюк-па ка-біл Гра «Хто розплутає слова?»

Робота над текстом. Олег Буцень. " Айстри"

АЙСТРИ

Опівночі айстри в саду розцвіли...

Умились росою, вінки одягли,

І стали рожевого ранку чекать.

І в райдугу барвів життя убирать...

І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові, по сонячні дні,

І в мріях ввижалась їм казка ясна,

Де квіти не в'януть, де вічна весна...

Так марили айстри в саду восени,

Так марили айстри і ждали весни...

А ранок стрівав їх холодним дощем,

І плакав десь вітер в саду за кущем.

О. Олесь

— Про яку квітку з такою любов'ю пише поет?

— Що ви знаєте про цю квітку? Розкажіть. Розгляньте її на малюнку та опишіть.

— Сьогодні ми ознайомимось з оповіданням українського письменника Олега Буценя „Айстри”.

1. Біографічна довідка

— Олег Буцень народився 1923 р. в Києві. Дитинство його пройшло у веселих розвагах і цікавих походах. Хлопчик захоплювався моделюванням літаків, робив радіоприймачі, любив малювати і, звісно, зачитувався книжками. Але почалася війна й усі мрії дитинства змінилися на шинель і гвинтівку. Після закінчення Тбіліського авіаційного училища юнак воював на фронтах Вітчизняної війни аж до Дня Перемоги. Після війни закінчив Київський університет і працював учителем української мови і літератури в Бережанському педагогічному училищі на Тернопільщині. Олег Буцень ще з дитинства писав вірші. Постійні зустрічі з дитячою аудиторією спонукали його писати для дітей. Це були здебільшого оповідання і казки.

2. Опрацювання статті про Олега Буценя (с. 156)

— Про що змалечку мріяв майбутній письменник?

3. Опрацювання оповідання Олега Буценя „Айстри” (с. 157)

1) Читання оповідання

— Чи сподобалося вам оповідання?

— Які картини ви уявляли, слухаючи це оповідання?

— Який воно викликало у вас настрій?

— Хто є головними героями?

2) Словникова робота.

Читання стовпчиків слів — напівголосно , правильно наголошуючи

Посаджу	дощик
пестило	коробочці
з'явилися	стебельця
усміхається	насінинки

— Що є спільного у словах першого стовпчика? Другого стовпчика?

— Назвіть слова з м'якими приголосними зв

3) Аналіз змісту тексту з елементами вибіркового читання.

— Хто дав насіння айстр Сергійкові?

— Що запропонувала Юля Сергійкові за насіння?

— Хто виростив квіти, а хто про них забув? Доведіть словами з оповідання.

— Чого навчає нас це оповідання?

— Поділіться своїми міркуваннями одне з одним.

4) Цікаво знати!

Айстри — назва їх перекладається з давньогрецького слова азіегоз — зірка. Давня легенда говорить про те, що айстра виросла з порошинки, що впала із зірки. Існує повір'я: якщо вночі стати серед айстр і дуже сильно прислухатися, то можна почути дуже тихий і ледь вловимий перегук — так айстри спілкуються зі своїми сестрами-зірками. До Європи айстра приїхала з Китаю у 1728 р. У Франції її назвали „Царицею маргариток”.

. ПІДСУМОК УРОКУ

— Що нового дізналися на сьогоднішньому уроці?

— Яке оповідання ми з вами сьогодні опрацювали?

— Який підсумок для себе зробили?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Написати самостійно

- Як ви думаєте, чи правий Сергійко. стверджуючи, що раз насінинки його, то і квіти його?

Для додаткового читання

Оксана Іваненко. « На добраніч»

Був собі, жив собі невеличкий жучок.

Де він жив — хто його знає. То у лісі літав, то на луках. Де ніч застане — там і засне. Такому малому хіба багато треба? А який він був — може, хочете знати? Ох, важко сказати про це...

Як сідав він на гілочці, пташки казали:

— Он зелений жучок, зловімо його!

І пурх-пурх до нього. Та хіба він дурний був, щоб так і дати себе з'їсти! Він — дж-дж! — розправив крильця і полетів.

Летить проти сонечка на луки, а квіти й кажуть:

— Що то за гарний золотий жучок летить!

А ввечері, десь у холодочку, в затінку, він здавався жабкам зовсім чорненьким. Так що ніхто не знав, який він насправді. Та це було йому байдуже — жити було весело, їсти було досхочу. Все він навколо облітав і знав, і з усіма був знайомий. Сонце гріло, пташки співали. Отак би все життя!

Якось уранці прокинувся він і полетів навпростець, над лісовою галявинкою, до ставка. Це була весела зелена галявинка, і на ній росли квіти. Навколо старі дерева вели спокійні розмови, а молоді берізки жартували з вітром, завжди ніби вабили його своїм легеньким листям.

— Ой, що це таке? — раптом закричав жучок.— Хто це ловить мене?

Справді, ніби щось заплутало його ніжки. Він швидко зачеберяв ними у повітрі, рвонув — і невидимі пута порвалися. Жучок був завжди цікавий до всього і тому почав оглядатися на всі боки. Якісь тоненькі срібні ниточки літали в повітрі.

— Цікаво, цікаво,— мовив жучок,— я ще цього не бачив.

— Хіба ви не знаєте, що це таке? — спитала з жахом маленька комашинка.— Краще цього і не знати. Ненажери-павуки тчуть свої сіті, щоб ловити нас, маленьких, невинних комашок, і висмоктувати нашу кров. Так загинули дві мої сестри. Тікайте геть, як побачите це жахливе плетиво!

— Ви помиляєтесь,— почав говорити старий жук з рогами.

Але комашинка полетіла так швидко, що її в одну мить не стало видно. До того ж вона була маленька, і її взагалі важко було помітити.

— Вона помиляється,— звернувся старий до маленького жучка,— можеш мені повірити, що ті сіті зовсім інші. їх плетуть старі хрестовики справді для своїх ловів, а ці плетуться для повітряних мандрівок.

— Для повітряних мандрівок? — здивувався жучок. Але не повірити він не міг. Жук з рогами був найрозумніший з жуків. Його навіть квіти слухалися, бо він завжди знав, коли буде дощ, а коли година.

— Якщо хочеш, ти можеш сам побачити,— запропонував старий. І вони сіли на гілку широколистого клена.— їх надто багато тепер народилося, і вони розлітаються в різні сторони... Дивись! — прошепотів він.

На сучку того ж дерева, трохи нижче від них, клопотався, вовтузився невеличкий павучок. Раптом він повернувся трохи набік і посунувся проти вітру — за ним тяглася тоненька срібна ниточка.

— Ой, яка довга! — закричав жучок.

— Тихше! Дивись, що буде далі,— спинив його старий.

Павучок швидко прибіг назад, відкусив ниточку вгорі і, підібравши всі свої вісім ніжок, піднісся на ній у повітря.

— Ой, і я хочу погойдатися на такій ниточці! — закричав жучок, підлетів, схопився за якусь срібну ниточку, бо їх літало багато в повітрі, склав ніжки й крильця і враз... упав на землю. Ох, на цих ниточках, мабуть, лише павуки вміли літати.

Підвівся він з землі, почухав ніжкою бочок і знову відкрив здивовано очі: адже він упав під кленом, і завжди цей клен був зелений, а зараз його широке листя майже золоте.

"Що воно робиться, що воно робиться сьогодні в рідних місцях!" — ніяк не може зрозуміти жучок.

— Дядю! — закричав він до старого жука.— Що ж це таке? Якісь нитки літають, листя жовтіє — що таке?

— Осінь, синку, осінь! — мовив старий жук і похитав рогами.

— Хм,— сказав жучок,— подивимось, що то за осінь.

Справді, пролинуло літо, як на крилах, і настала осінь. У лісі ледь-ледь шаруділо листя, і ніби хтось тихо ходив попід березами й кленами. І де не пройде — там листя ставало золоте й червоне. Мабуть, то й ходила осінь, тільки так, щоб її ніхто не бачив.

Уже не впізнати було рідного лісу, рідної галявинки, рідного ставка. Квіти пов'яли і посохли, травиця пожовкла. Усі були заклопотані, всі готувались до зими. Жучок літав то туди, то сюди і не знав, що йому робити. Пташки збиралися зграйками і співали, але вже не так, як улітку — весело та дзвінко, а так сумно, журно:

Осінь ходить по діброві,

Золотить листки кленові.

Прощавай, наш рідний гай.

Летимо в далекий край!

Ось пташки знялися, високо-високо і зникли за хмарами. Щодня відлітало їх усе більше та більше.

— Невже всі з лісу відлітають? — затурбувався жучок.— А як же я? Мабуть, і мені треба летіти.

Опало листя. Жучок полетів до ставка. Товста жаба та п'ятеро жабенят сиділи на лататті.

Жучок присів оддалік на пеньку — все-таки обережність не заважає — і спитав чемно:

— А коли ви збираєтесь відлітати?

— Відлітати? Ква-ква! Які дурниці! Хто ж розумний від-літає? Ми ляжемо спати на самому дні у себе вдома, в м'якому мулі. Правда, дітки?

— Так, так! Ква-ква! — заквакали жаб'ячі діти на знак згоди.

— А що ж мені робити? — перелякано спитав жучок.

— Якщо хочеш, можеш і ти спускатися з нами,— місця в нашому домі на всіх вистачить. І не бійся: таких, як ти, ми не їмо. Ну, ходімо, дітки! — І жаба стрибнула в ставок, а за нею її п'ятеро жабенят.

Жучок глянув на воду — і аж моторошно йому стало: він же потоне, коли пірне глибоко, та й вода така непривітна, холодна.

Сидить жучок і журиться:

З пташками високо,

З жабками глибоко.

Де ж моя хатонька?

Де ж мені спатоньки?

А тут ще і вітер подув, і жовте листя попливло за вітром по воді. Холодно, невесело жучкові.

— Полечу, пошукаю і собі хатку,— вирішив він.

Під корінням пенька, серед зелені, він помітив невеличку дірочку.

— Ану подивлюсь, може, то для мене хатка буде!

Він устромив голівку в дірку і побачив, що дірочка — не дірочка, а справжня нірочка. Він сміливо вліз увесь і раптом зупинився. З тридцятеро змій спало там, переплівшись. А в самому кінці спала, скрутившись, найстаріша змія, а біля входу — одна невеличка. Але й ця невеличка була як велетень-велетенський, порівнюючи з жучком.

Жучок затремтів і кинувся назад. Невеличка змія коло входу раптом позіхнула і глянула просто на нього. Але не встигла вона й ворухнутись, як жучок дременув так, як тільки могли його нести ніжки.

— І де ти загинуло, мале, дурне? — почув він коло себе. Обернувся і побачив старого жука з рогами.

— Дядечку! Я потрапив до страшних змій. Вони теж сплять, а я їх збудив. Тікаймо, вони з'їдять нас!

— Не лізь, куди не просять! Так тобі й треба! — засміявся старий.— Та то веретільниці — великі ящірки. Дуже ти їм потрібний: вони вже на зиму полягали.

— А що ми робитимемо?

— І ми ляжемо.— І старий показав жучкові щілину в корі старого Дуба.— Отут ми й поспимо. Бач, як уже холодно.

— І довго спати? — запитав жучок.— Я не люблю довго спати, я більше люблю літати.

— На холоді не політаєш,— засміявся старий.— Поспи до весни, поки пташки повернуться і квіти зацвітуть.

— Хм...— похитав головою жучок.— Що ж, спати так спати,— промовив і склав крильця. Він втомився за свої мандрівки і охоче заснув на цілу зиму.

А старий жук потихеньку наспівував:

Люлі, люлі, жучку,

Спи, засни!

Поки стане тепло,

До весни!

А потім і сам став кліпати очима й теж заснув. На добраніч, жучки!

5 травня

Рідний край - земний рай. Михайло Стельмах. Гуси - лебеді летять.

с. 158 - 161

Завдання :

1.Прочитати текст.

2. Навчіться ререказувати .

3.Напишіть, якими ви уявляєте Михайлика,

маму,

дідуся?

По кілька речень ( по 2 - 3 реч про кожного) . Не більше.

7 травня

Сьогодні пишемо контрольну роботу. Успіхів усім !

Спочатку уважно прочитай інструцію.

- Напишіть на першій сторінці здвоєного аркуша із зошита в одну лінійку, якщо немає - то на будь - якому.

Контрольна робота

з літературного читання

(читання мовчки)

учня(учениці) 3 - Б класу

Прізвище, ім'я у родовому відмінку

-На другому аркуші напиши

Читання мовчки

Льонок

Увага ! Інструкція до виконання роботи.

Відповідай за зразком:

1. _____ слів. ( Рахувати всі слова : і маленькі і великі)

2. А

3. і т. д.

Працюйте із дорослими

( замірювання кількості прочитаних слів за 3 хвилини)

" Старт!" -- " Фініш!"

1. Текст читаємо мовчки ( тільки очима, губами не ворушити, без щепоту)

2. Позначте слово, на якому зупинилися ручкою, щоб я побачила.

3. Продовжуй читати текст до кінця.

1. Прочитай уважно текст.

ЛЬОНОК

Росла в саду дуже красива яблунька. Весною вона вкривалась рожевим цвітом, а влітку на її гілках наливалися червонобокі яблука.

Але цієї весни яблунька ні листя, ні квітів не випустила. Стояла якась сумна, невесела, аж похилилася, бідолашна.

- Ось я її поправлю, - сказала Катруся. - Нехай вона не хилиться, а стоїть рівненько-рівненько.

Дівчинка підійшла до яблуньки і почала вирівнювати. Але деревце замість того, щоб стояти прямо, зовсім вилізло із землі. Катруся від несподіванки аж скрикнула. Тато і мама теж злякались, бо такого в них ще не траплялося. Оглянули вони деревце і побачили, що всі корені в нього погризені, сліди на них, як ото від мишачих зубів.

Але, як потім з’ясували, шкоди наробили не миші, а водяний щур, звірина така, схожа на пацюка. Тоді вони втрьох почали шукати нору того щура. Де тільки її не шукали, та так і не знайшли. Пожурилися за яблунькою, але що вдієш, жалем біді не зарадиш - це ж ясно. Довелося миритися з утратою.

Невдовзі після того Катруся з татом ішли садком і раптом побачили, як маленький кошлатий звірок шмигнув біля сарайчика і за одну мить зник під колодками, що лежали вздовж стіни.

- Це ж, мабуть, отой щур сховався, - зашепотіла збуджено Катруся. - Татусю, давай спіймаємо його!

Він узяв під кущем винограду палицю і навшпиньки підійшов до колодок. Заглянув туди і бачить: сидить звірок, голову сховав, а спину свою кошлату назовні виставив.

«Ну, не будемо ловити ґав», - подумав тато, підняв догори палицю.

Замахнувся, а рука чомусь не опускається, ніби щось її стримує і підказує: не поспішай, краще роздивися, що воно таке!

Колодок під стіною було три. Скинув тато верхню - звірок поворухнувся, але не втік, тільки щільніше припав до землі. Тоді Катрусин тато почав відсувати другу колодку. І лиш відсунув трохи — звірок повернув голову і так глянув на нього, що тато аж одхилився - такий несподіваний був той погляд. Очі у звірка, виявилось, зовсім голубі, великі і чисті-чисті.

Катруся теж побачила його очі, скам’яніла на мить, потім як закричить:

- Та це ж кошеня!

І вона не помилилася. То справді було кошеня. Волохате, гарне - сибірської породи. Дощ, який ішов перед тим, намочив його, розкошлав, ото ж воно й здалося їм водяним щуром.

Зрозуміло, що кошеня вони забрали собі й назвали його Льонком - за чисті голубі очі.

Іван Сенченко (310 слів)

Дайте відповідь на питання

2. Що трапилося з яблунькою?

А. Яблунька засохла без води

Б . Вода підмила її корені

В. Вводяний щур обгриз корені яблуньки

3. Яким цвітом раніше цвіла яблунька?

А. Білим

Б. Рожевим

В. Бузковим

4. Чому кошеня назвали Льонком?

А воно було біле

Б воно було пухнасте

В у нього були голубі, як квіти льону, очі

5. Чим вразив тата звірок, який шмигнув під колодки?

А кошлатим виглядом

Б мокрим хутром

В несподіваним поглядом

6. Встанови послідовність подій, постав відповідні цифри. ( Переписати в контрольну роботу)

o Деревце цвіло, яблуками частувало.

o Катрусина родина шукає того, хто пошкодив яблуньку.

o Цієї весни яблунька не цвіла.

o Кошеня забрали собі й назвали Льонком.

o Корені яблуньки обгриз щур.

7. Продовж твір. ( 2 - 3 речення

- Як ти думаєш, що було далі?

Оцінювання тестової роботи з перевірки навички читання мовчки

(Напишіть внизу під контрольною роботою)
1. Читання мовчки: спосіб ______(б.)
темп ______(б.)
2. Розуміння прочитаного: ______ (б.)

Загальний бал___________

8 травня

Тема.

Алла Коваль . Наша мова.

Прочитати, дати відповідь на питання тесту.

Записати :

1.А

2. Б ...і т. д.
Контроль навички читання вголос
(індивідуально по Вайберу)

Прислухайся: зранку й до вечора навколо тебе звучить мова. Ось у сусідній кімнаті з кимось розмовляє мама, віддалік чується голос диктора радіо, з вулиці долітає то шум машин, то ледь чутні голоси людей.

Ми всі так звикли до цього, що вже майже не помічаємо звучання мови навколо. Лише коли хтось звертається до нас безпосередньо, ми чуємо й відповідаємо.

А тепер припустимо на хвилинку, що мови нашої — та й інших мов на землі — ще нема. Якою була б земля? Якими були б ми? Навіть уявити важко, яка б це була сумна й похмура картина: немає великих міст, ба навіть малих сіл, не ходять поїзди, не літають літаки, немає автомобілів, скрізь тихо, порожньо й сумно. Стіною стоять непроходимі ліси, а в них хижі звірі, гадюки й сови... А хто там боязко визирає з печери? Та то ж людина! Зіщулилась від холоду й страху, щільніше натягає на голі плечі якусь шкуру, з острахом оглядається... Такими наші пращури були колись, такими б надовго залишились люди, якби вони не зробили геніального відкриття. Вони винайшли мову.

Мова допомогла людям порозумітися між собою. Недарма ж і сьогодні кажуть: «Треба знайти спільну мову». Люди почали полювати на великого звіра не поодинці, а гуртом, домовившись заздалегідь про роль кожного у цій складній і небезпечній справі. Мова дуже помагала нашим предкам у їх важкому житті. Разом, усім великим родом, легше було корчувати ліс, звільняючи місце для посівів, разом приручати, а потім пасти худобу. І якщо раніше кожен повинен був сам додуматися до того, як зробити ту чи іншу роботу, то маючи мову, можна було розповісти молодшим про все, передати їм свій досвід. І тепер кожне наступне покоління людей не повинне було починати все з самого початку: вчитися виготовляти знаряддя праці, довго, а часом і даремно шукати найпридатнішу землю й найбагатші пасовиська. Батьки переказували дітям усі здобуті знання й навички, усі вивідані ними таємниці природи. У людей з’явилась можливість разом, великими гуртами виконувати важку й складну працю: будувати житла і храми, прокладати шляхи, відбивати напади ворогів. І в усьому цьому — у всій складній і багатоманітній праці — людям допомагала мова. А праця, кажуть, і створила сучасну людину. У праці люди розвивали свої розумові й фізичні можливості, змінювалися самі й змінювали світ навколо себе. От що таке мова!

Мова первісних людей була дуже бідною, вона складалася з небагатьох слів. Значення у кожного такого слова були нечіткими, їх супроводжували рухами, які допомагали людям порозумітися. Рухами вказували: «Піди туди!», «Візьми оце!», «Допоможи підняти!» Та проходили століття, змінювалися люди, вдосконалювалися й мови, яких на той час уже було багато. Не одразу мови різних народів стали такими, як вони є сьогодні. Так, наприклад, ми звикли міряти відстань метрами й кілометрами і думаємо, що так було завжди. А дві тисячі років тому германці не знали інших мір, ніж людські кроки. Вони казали: «Ліс тягнеться на дев’ять днів шляху для хорошого пішохода». Пізніше відстань міряли вже не ногами людини, а ногами коня: «Звідси до берега моря десять днів верхового шляху». Змінювалися уявлення людей про оточуючий світ, змінювалися й слова у мовах різних народів.

А далі сталася подія величезної ваги: люди винайшли письмо. Уявіть собі школу, в якій немає зошитів, книжок, щоденників, класної в дошки — нічого. Як ви думаєте: чи легко було вчитися в такій школі? Дуже важко. Учням доводилося зі слів учителя все завчати напам’ять. Ви знаєте, як важко одразу запам’ятати вірш. А тодішні учні завчали не легкі вірші, а складені як вірш важкі правила, довгі рецепти, способи обробітку дерева і каменю, лікування різних хвороб та багато іншого. Тому винахід письма полегшив навчання, відкрив дорогу розвиткові багатьох наук і мистецтв.

Наше слов’янське письмо, знайомі й звичні літери абетки пройшли довжелезний шлях, поки дійшли до нас. Поклав початок у цьому один дуже давній і беручкий народ — фінікійці, які жили за 30 століть до нас. їх письмо запозичили і вдосконалили стародавні греки. Слов’янська азбука була зроблена за зразком грецької. До 24 грецьких літер було додано ще 19 літер. До нас, на наші землі ця азбука прийшла тисячу років тому. За цей час вона змінювалась і вдосконалювалась, поки стала такою, якою ми всі сьогодні користуємось. Важко навіть уявити, скільки людей протягом століть доклали зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли писати й читати.

Скільки мов на землі? Вважають, що їх близько п’яти тисяч. Ними розмовляє далеко не однакова кількість людей: китайською мовою, наприклад, розмовляє понад 900 мільйонів людей. Таку кількість людей просто неможливо уявити!

Українською мовою розмовляє приблизно 45 мільйонів чоловік. Наша мова належить до високорозвинених мов світу. Багато зробили для вдосконалення нашої мови кращі представники народу — письменники, вчені, видавці книг, газет і журналів, освічені люди різних часів. Особливо почесне місце належить Тарасові Григоровичу Шевченку, який обробив, відшліфував дорогоцінне каміння — мову простого, пригнобленого тоді народу України. Доклали своїх рук і свого розуму пізніші покоління українських письменників, учених, журналістів. Багато нових слів ми запозичили у своїх близьких і далеких сусідів. Запозичалися слова здавна. Тому багато з них давно стали своїми, усі вже забули про їх походження. Наприклад, знайоме вам слово крейда прийшло до нас з далеких країв — з острова Кріт. Римляни у давнину вивозили з цього острова білу глину як будівельний матеріал і називали його крета. Пізніше цю глину почали вживати у себе германці, називаючи її спочатку кріда, а потім крайде. Від германців це слово прийшло до нас. Так від покоління до покоління мандрувала наша мова, поки дійшла аж до нас. І кожне нове покоління вносило в неї щось нове, збагачувало й удосконалювало її.

Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову—багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень і оповідань. Але вона легко, без зусиль сама в руки не дається.

Ви бачили, мабуть, великий концертний рояль — красивий, блискучий. Ось до нього підходить хтось із вас, несміливо доторкається до клавіші. Лунає глибокий, м’який звук. Як хочеться, щоб це був не окремий звук, а мелодія, хочеться заграти щось красиве, але... Якщо ви не вчилися грати — нічого у вас не вийде. Треба довго вчитися, наполегливо тренуватися, щоб з-під пальців легко й плавно полилася мелодія.

Отак і з мовою. Постає вона перед нами в усій своїй красі й принадності в піснях і віршах, казках і оповіданнях майстрів. А от коли доводиться самому щось переказати або розповісти, то виходить щось схоже на оту невправну гру на роялі — звуки є, а мелодії немає. Щоб вільно, невимушено, красиво розмовляти, треба вчитися. Вчитися довго й наполегливо: вивчати правила, бо це закони мови, завчати нові слова й цілі речення (прислів’я і приказки), бо це збагачує вашу мову, вчити напам’ять вірші, бо це розвиває пам’ять. І тоді, послухавши вас, хтось скаже: «Як прекрасно звучить українська мова! Недарма її порівнюють зі співучою італійською мовою!» (А чи завжди нагадує співучу італійську мову ваша відповідь на уроках?)

У школі ви ще вивчатимете одну з іноземних мов: англійську, або французьку, або німецьку, або іспанську. Вона відкриє вам шлях у незнані далекі краї — спочатку через книжку, фільм, платівку, а потім, може, і шлях у саму країну.

Тести з літературного читання

За текстом «Наша мова» за Аллою Коваль

1. Як називається прочитаний вами текст?

А) «Наша мова»;

Б) «Мова»;

В) «Мова – дивний скарб».

2. Хто автор цієї розповіді?

А) Василь Сухомлинський;

Б) Ліна Костенко;

В) Алла Коваль;

3. Чим мова допомогла первісним людям?

А) Вона нічим їм не допомогла.

Б) Вона допомогла їм порозумітися.

В) Мова допомогла вирости людині.

4. Що винайшли люди після мови?

А) математику;

Б) розум;

В) письмо.

5. Скільки на Землі є мов?

А) приблизно 2 тисячі;

Б) 6 міліонів;

В) приблизно 5 тисяч.

6. Кому належить почесне місце у творенні української мови?

А) Марусі Чурай;

Б) Тарасу Шевченку;

В) Ніні Матвієнко.

7. Якими словами закінчується текст?

А) Вона ( мова) відкриє вам шлях у незнані далекі краї — спочатку через книжку, фільм, платівку, а потім, може, і шлях у саму країну.

Б) «Мова - безцінний скарб»

В) «Як прекрасно звучить українська мова!»

8. Який цей твір?

А) науково – художній;

Б) науковий;

В) художній.

9. Коли відзначаємо День української мови та писемності?

А) 9 листопада;

Б) 8 грудня;

В) 19 листопада.

10. Напиши. Чому важливо знати і цінувати рідну мову? Як би ви назвали нашу мову?

1 - 9 завдання по 1 балу

10 завдання 3 бали

ВІдео - екскурсія . Музей книги. Історія виникнення книги

Додати відео https://www.youtube.com/watch?v=oWTr65bDTSM

Як твориться книга.

Додати відео https://www.youtube.com/watch?v=9_i7CS1WDYw

Додати відео https://www.youtube.com/watch?v=QtNBXfjMDKQ

12 травня

Тема. Світ гумористичних творів . Гумор у дитячій літературі. . Грицько. Бойко. " Отакий у мене ніс"

С 162 - 166

Будьте уважними. Читайте швидко. Думайте блискавично.

Вставити відео https://www.youtube.com/watch?v=kJynVrRof08

Прогляньте відео

Додати відео. https://www.youtube.com/watch?v=kQ_sUFtt34w

Прочитайте влучні вислови після вірша.

Запам'ятайте їх. Вживайте у своєму мовленні.

Д/З

Напишіть поради хлопчикові ( 5 порад)

15 травня.

Гумор у дитячій літературі.

Іван Січовик « Запасливий». « Вилікувався»

В. Сухомлинський . « Сонечко і Сонце»

https://www.youtube.com/watch?v=yetl4lJCkOA

Додати відео https://www.youtube.com/watch?v=Lq_us0s5xns

Ігор Січовик «Вилікувався»

Не впізнають Толю мама,
Тато і бабуся:
Вперше він прокинувсь рано,
Вмився, одягнувся,
Яблуні полив в садочку,
Квіти й помідори.
– Що це скоїлось, синочку,
Ти, бува, не хворий?
– Ні, матусю, – утирає
Син щасливий лоба, –
Це від мене лінь тікає,
Як ота хвороба.

· Як боротися з лінощами?

– Чітко спланувати те, що необхідно зробити.

-Потрібно своєчасно відпочивати, так як лінь може бути ознакою втоми.

-Дотримуйтеся режиму сну, а також робити фіззарядку.

-У всьому має бути порядок, все має бути розкладено по поличках, щоб ви могли своєчасно все знайти і знали, де що лежить.

Василь Сухомлинський

Восени заховалось Сонечко під корою дерева. Спить собі комашка, не страшні їй ні морози люті, ні вітри студені. Спить Сонечко, і сниться йому теплий сонячний день, легенька хмарка на блакитному небі, яскрава веселка.

// Серед зими трапилась тепла сонячна днина. Тихо в лісі, вітру немає. Нагріло Сонце міцну кору. Жарко стало Сонечкові. Прокинулась комашка, солодко позіхнула, визирнула з-під кори. Хотіла вже було розправити крильця й полетіти, та Сонце застерегло:

– Не вилазь, Сонечку! Сховайся у свою теплу постіль. Рано тобі ще літати – загинеш. Мої промені теплі, та мороз підступний – уб’є тебе. Ще будуть і завірюхи, й вітри холодні, й морози тріскучі. //

Сонечко послухалось доброго слова. Подихало свіжим повітрям і залізло знову в свою теплу постільку.

Навчитися читати уривок напам’ять (.Це те саме, що й докладний (дослівний) переказ).

повітрям і залізло знову в свою теплу постільку.

18 - 19 травня

Тема. Контрольна робота . Навичка читання мовчки.

( Індивідуально у Вайбері)

СВІТ ДИТИНИ. МИКОЛА НОСОВ "ВИТІВНИКИ" - Гумор у дитячій літературі
1. Складання чистомовки

— Доповніть чистомовку римованими рядками.

Рі-рі-рі — зростайте у... (добрі).

Лі-лі-лі — діточки мої... (малі).

Ші-ші-ші — не тамуйте зла в... (душі).

Та-та-та — хай панує... (доброта).

2. Робота над скоромовкою

ЛЕЖЕНЬ

Жоржик-лежень, лежебока,

З лежебокою морока,

Женя каже: — Не лежи,

Жито жати поможи.

Лежень каже: — Може, жалко,

Жалко, Женечко, лежанки?

Що ж, як будете ви жати,

Зможу в житі я лежати!

— Розшифруйте слово, прочитавши кожну третю літеру.

Б Л В М К И С Ч Т А У І Є Ю В Т Д Н К П И Ш Ц К І Л И

— Як ви розумієте це слово?

— Доберіть до нього синонім.

— Чи зустрічалися ви в житті з витівниками? Де?

— Отже, витівник — це організатор веселощів.

— Промовте слово витівники здивовано; з обуренням; радісно; з питальною інтонацією.

— Саме так називається оповідання російського письменника Миколи Носова.

Біографічна довідка

— Початок письменницької біографії Миколи Носова був незвичайним, і письменником він став ніби випадково: коли у нього народився син, доводилося розповідати йому багато казок. Син підростав і вимагав нових і нових казок. Так Носов почав складати різні історії не тільки для сина, але і для його друзів.

Одного разу Миколу Миколайовича Носова запитали, чому він став письменником: „Дитячим письменником я став тому, що коли я виріс, мені взагалі захотілося стати письменником. А стати письменником мені захотілося тому, що у мене було цікаве життя, і в мене було про що розповісти людям”.

Носов дуже любив спостерігати за іграми дітей, йому подобалася їхня безпосередність, їхні фантазії, вигадки, витівки. Найперше оповідання, яке він написав своєму синочкові,— „Витівники”,— відніс до журналу „Мурзилка”. Оповідання надрукували. За цим оповіданням пішли інші.

2. Опрацювання статті про Миколу Носова (с. 166)

— Де народився Микола Носов?

— Які збірки оповідань зробили його відомим?

— Які твори цього письменника ви читали?

3. Опрацювання оповідання Миколи Носова „витівники” (с. 166-168)

Прослухай : https://www.youtube.com/watch?v=v561aqJWFMw

https://www.youtube.com/watch?v=v561aqJWFMw

Словникова робота.

Читання стовпчиків слів

Забави	витівати
крамниці	зачинили
завісили	злякалась
витівники	забавлятися

— Серед поданих слів знайдіть спільнокореневі

— Доберіть синонім до слова крамниця. ....

4. Аналіз змісту оповідання .

— Як же діти організували гру?

— Що вони зробили?

— Чому в хатці було так темно?

— Кого діти найбільше боялися?

— Що Валя сказала про вовка?

— Чи дійсно був вовк? Доведіть.

— Чому Валя відразу не сказала? Прочитайте.

— Чому діти боялися підійти до столу? Прочитайте.

— Як ви вважаєте, чому хотів навчити вас Микола Носов?

— А ви боїтеся темряви? Чому?

— Звідки беруться страхи?

— Як з ними можна впоратися?

— За що ви б могли похвалити дітей?

— За що можна їх посварити?

— Що б сказала мама, якби побачила цю картину?

Цікаво ! https://www.youtube.com/watch?v=jmd65vwmpww

https://www.youtube.com/watch?v=RW1cVXKgVbo

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Відновіть план оповідання.

План

1. Може бути це сірий вовк?

2. Діти читали казку „Троє поросят”.

3. Так і не стали грати в „Трьох поросят”.

4. Спорудження будиночка.

21 травня

Тема. Найкращий у світі літун, машиніст і моторист - Карлсон, що живе на даху. Астрід Лінгрен " Малий і Карлсон, що живе на даху"

Прочитати уривок повісті на с. 168 - 170.

Навчитися виразно читати.

Підготуватися до невеличкого тесту за твором.

Для допитливих - Прочитати увесь твір Астрід Ліндгрен " Малий і Карлсон, що живе на даху"

Епізод із паровою машиною.

22 травня

Тема. Найкращий у світі літун, машиніст і моторист - Карлсон, що живе на даху.

Астрід Ліндгрен. " Малий і Карлсон, що живе на даху" ( Продовження теми)
Визначте риси характеру героїв казки! хвалькуватий спокійний Карлсон дотепний...

Визначте риси характеру героїв казки! хвалькуватий спокійний Карлсон дотепний...

Літературне читання.

Астрід Ліндгрен « Карлсон, що живе на даху».

Тест. ( змінений)

1. Астрід Ліндгрен – це відома ………. письменниця.

А) англійська, б) німецька, в) шведська .

2. В які пору року відбуваються події в казці?

А) влітку, б) весною, в) взимку, г) восени.

3. Що почув хлопчик за вікном?

А) шум моря, б) спів пташок, в) легенький шурхіт.

4. В яку пору доби Малий зустрівся вперше з Карлсоном?

А) вранці, б) вдень, в) ввечері, г) вночі.

5. Як насправді звали малого?

А) Карл Сонович, б)Сванте Свантенсон в) Малюк.

6. Скільки років було Малому?

А) 6 , б) 7, в) 4.

7 . Що дістав із книжної полички Карлсон?

А) банку варення, б) парову машину, в) іграшкову собачку.

8. Чому заплакав Малий?

А) Його іграшку зламав Карлсон,
б) Прийшла мама.

В) Закінчилось варення.

9. Де жив Карлсон?

А) у будинку поруч, б) на даху, в) у підвалі.

10. Ким себе називав Карлсон ( наприкінці назви) ?

А) найкращий літун, б) найкращий машиніст, в) найкращий моторист

11. Як ставився Карлсон до себе?

А) він себе недолюблював,
б) Він себе постійно вихваляв,

в) нічого про себе не розказував .

12. Яким був Малий?

А) Добрим і відповідальним,

б) веселим і безвідповідальним,

В) Веселим і байдужим.

Відповіді: 1. Б.

2.В. і т. д.

Про Карлсона, що живе на даху

У місті Стокгольмі, на звичайній собі вулиці, у звичайному собі будинку мешкає звичайна собі родина Сван-тесонів. Це звичайний собі тато, і звичайна собі мама, і троє звичайних собі дітей - Боссе, Бетан і Малий.

- Ба ні, я не звичайний хлопець,- каже Малий.

Але це неправда. Він таки звичайнісінький. Бо хіба мало є на світі семирічних хлопчаків, синьооких, кирпатеньких, з немитими вухами, в завжди подертих на колінах штанцях? Отож, що не кажіть, а Малий - звичайнісінький собі хлопець.

Боссе має п'ятнадцять років, і він любить грати в футбол куди більше, аніж учити уроки. Отже, він теж звичайний собі хлопчисько.

А Бетан чотирнадцять років, і в неї зачіска точнісінько така сама, як у інших звичайних собі дівчаток.

У цілому будинку є тільки одна незвичайна істота - Карлсон, що живе на даху. Так, він живе на даху, і вже саме це вельми незвичайне. Може, в інших краях і трапляється всяка дивина, проте в Стокгольмі майже ніколи не буває, щоб хтось мав справжню хатку на даху. А от Карлсон живе якраз у такій хатці.

Карлсон - кругленький, самовпевнений чоловічок, і до того ж він може літати. В літаках і вертольотах усі люди можуть літати, а ось літати сам собою, крім Карлсона, не вміє ніхто. Досить йому покрутити за ґудзика на животі, приблизно проти пупа, як на спині відразу [265] заводиться хитромудрий моторчик. Поки моторчик розженеться, Карлсон хвильку стоїть спокійно. Та ось моторчик працює на повну силу, і гульк - Карлсон уже здіймається й пливе в повітрі так граційно й поважно, немов якийсь директор, якщо можна уявити собі директора з моторчиком на спині.

Карлсон почуває себе чудово у своїй хатці на даху. Вечорами він сидить на ґаночку, попахкує люлькою і дивиться на зорі. З даху, звичайно, зорі краще видно, аніж з будь-якого іншого місця в будинку, отож і дивно, що так мало людей живе на даху. Але нікому з мешканців будинку й на думку не спадає, що на даху можна жити. Вони навіть не здогадуються, що Карлсон має собі там, нагорі, хатку, бо вона добре схована за великим димарем. А крім того, дорослі зовсім не звертають уваги на такі маленькі хатки, як Карлсонова, навіть коли наткнуться на них.

Якось сажотрус помітив Карлсонову хатку, коли лаштувався чистити димаря, і дуже здивувався.

- Що за лихо? - мовив він сам до себе.- Хатка! Ніхто б не повірив! Хатка на даху! Звідки вона могла тут узятися?

Та потім він почав чистити димаря, зовсім забув про хатку і більше про неї не згадував.

Малий був дуже радий, що познайомився з Карлсо-ном. Як тільки прилітав Карлсон, Малому ставало цікаво й весело. Певне, Карлсонові теж було приємно познайомитися з Малим, бо як-не-як, а жити самому в хатці, що про неї ніхто навіть гадки не має, не дуже весело. Адже приємно, як хтось гукає: «Гей-гоп, Карлсоне!» - коли ти прилітаєш.

Тому й так сталося, що Карлсон і Малий зустрілись. Був саме один із тих невдалих днів, коли тобі немає ніякої радості з того, що ти Малий, хоч узагалі бути Малим просто чудово. Адже він - улюбленець родини, і всі його навзаводи пестять. Та часом випадають і погані дні. Мама вилаяла його за те, що на штанях знов з'явилась дірка; Бетан сказала: «Мала замурза», а тато розсердився, що він пізно вернувся зі школи.

- Чого ти вештаєшся вулицями? - запитав він. «Вештаєшся вулицями»! Адже тато не знав, що Малий дорогою зустрів собаку. Ласкавого, гарного песика, що обнюхав Малого й помахав хвостом, ніби хотів показати, що він залюбки став би його власним собакою.

Як на Малого, то він миттю забрав би собі пса. Але все лихо в тім, що тато з мамою нізащо не хотіли заводити в хаті пса. А крім того, раптом звідкись з'явилася якась тітка й гукнула:

- Рікі, сюди!

І Малий тоді збагнув, що цей песик ніколи не стане його власним.

- Видно, я довіку не матиму свого собаки,- сумно сказав він. Сьогодні день був страх який поганий.- У вас, мамо, є тато, Боссе й Бетан завжди тримаються разом, тільки я, я не маю нікого.

- Дитино моя, ти ж маєш усіх нас! - мовила мама.

- Де там...- сказав Малий ще сумніше, бо йому раптом справді здалося, що він сам-самісінький у цілому світі.

А втім, він мав принаймні одне - свою кімнату, і туди він подався.

Був чудовий, ясний весняний вечір, і вікно стояло відчинене. Білі фіранки легенько колихалися, наче махали маленьким блідим зіркам, що мерехтіли вгорі на весняному небі. Малий підійшов до вікна й почав дивитися надвір. Він думав про того ласкавого песика і уявляв собі, що той тепер робить. Може, лежить десь на кухні в кошику, і, може, на підлозі біля нього сидить хлопець - не Малий, а якийсь інший хлопець,- гладить його кудлату голову й приказує: «Рікі, ти чудовий песик!»

Малий тяжко зітхнув. Раптом він почув легеньке гудіння. Воно дедалі дужчало, і несподівано повз вікно повільно пролетів товстий чоловічок. Це й був Карлсон, що живе на даху, але ж Малий ще не знав того.

Карлсон тільки зміряв Малого довгим поглядом і полетів собі далі. Він зробив невеличке коло над дахом сусіднього будинку, облетів димар і повернувся назад до вікна. Тепер він додав швидкості і промчав повз Малого, ніби реактивний літак.

Він кілька разів пролетів отак повз вікно, а Малий стояв, принишклий, і очікував, що ж буде далі. Від хвилювання в нього аж мороз пішов по спині, бо не кожного ж дня за вікном літають товсті чоловічки.

Врешті Карлсон уповільнив літ біля самого підвіконня і гукнув:

- Гей-гоп! Можна присісти скраєчку?

- О, прошу,- відповів Малий і докинув: - А що, важко отак літати?

- Тільки не мені,- поважно відповів Карлсон.- Мені все легко, бо я найкращий у світі літун! Проте я не раджу кожному лантухові наслідувати мене.

Малий відчув, що «кожний лантух» його теж стосується, і вирішив ніколи навіть не пробувати літати.

- Як тебе звуть? - спитав Карлсон.

- Малий. Хоч насправді я звусь Сванте Свантесон.

- А мене, уяви собі, на диво звуть Карлсон. Просто Карлсон, і годі. Гей-гоп, Малий!

- Гей-гоп, Карлсоне! - сказав Малий.

- Скільки тобі років? - спитав Карлсон.

- Сім,- відповів Малий.

- Чудово. Підемо далі,- мовив Карлсон.

Він хвацько перекинув через підвіконня свої коротенькі товсті ніжки й опинився в кімнаті.

- А тобі скільки років? - спитав Малий, подумавши, що Карлсон поводиться занадто по-дитячому, як на дорослого дядька.

- Мені скільки років? - перепитав Карлсон.- Я чоловік у розквіті сил - оце все, що я можу сказати.

Малий добре не знав, що означає бути чоловіком у розквіті сил. Може, він теж чоловік у розквіті сил і тільки не знає про це? Тому він обережно спитав:

- А в скільки років буває розквіт сил?

- У всі роки,- задоволено відповів Карлсон.- У всі, принаймні, коли йдеться про мене. Я вродливий, розумний і до міри затовстий чоловік у розквіті сил.

Після цього Карлсон дістав із книжкової полички Малого його іграшкову парову машину.

- Давай заведемо її,- мовив він.

- Без тата ніяк не можна,- сказав Малий.- Машину мені дозволяють заводити тільки з татом або з Боссе.

- З татом, з Боссе або з Карлсоном, що живе на даху,- поправив його Карлсон.- Найкращий у світі машиніст - це Карлсон, що живе на даху. Так і передай своєму татові!

Він миттю схопив пляшку з денатуратом, що стояла побіч машини, наповнив спиртівочку й запалив її.

Хоч він був і найкращий в світі машиніст, однак наливав спирт так незграбно, що на книжковій полиці з'явилась ціла калюжа. Вона загорілась, і навколо машини затанцювало веселе блакитне полум'я. Малий злякано крикнув і кинувся до полиці.

- Спокійно, тільки спокійно! - мовив Карлсон і застережливо підняв пухку руку.

Малий не міг сидіти спокійно - адже горіла його полиця! Він схопив ганчірку й погасив полум'я. Там, де гО-ріло, на лакованій полиці залишилися великі негарні плями.

- Глянь, яка стала полиця,- зажурився Малий.- Що скаже мама?

- Дурниці, не варто й згадувати,- мовив Карлсон.- Кілька маленьких плям - це дурниці. Так і передай своїй мамі!

Він уклякнув біля машини, і очі його заблищали.

- Зараз вона запрацює.

І справді, машина скоро почала працювати. «Пах-пах-пах»,- пахкала вона. О, це була найкраща з усіх парових машин, і Карлсон так запишався, ніби сам її винайшов.

- Я мушу перевірити запобіжний клапан,- сказав він і почав завзято крутити якусь ручку.- Завжди може статися лихо, коли не перевіриш запобіжного клапана.

«Пах-пах-пах»,- пахкала машина дедалі швидше й швидше. «Пах-пах-пах». Врешті вона почала задихатися, наче бігла під гору. Очі в Карлсона променіли.

Малого вже перестали турбувати й плями на книжковій полиці, такий він був радий, що має чудову парову машину і що познайомився з найкращим у світі машиністом, який так гарно перевірив запобіжний клапан.

- Оце-то воно, Малий! - вигукнув Карлсон.- Оце-то пах-пах-пах! Найкращий у світі машиніст...

Більше він не встиг Ні-юго сказати, бо раптом почувся страшний луск, і парової машини не стало, лише уламки з неї порозліталися по всій кімнат;

- Вона вибухнула! - захоплено вигукнув Карлсон, ніби це було найкраще, що могла зробити парова машина.- Справді-таки вибухнула! А який луск, ух!

Проте Малий не міг так само радіти, як Карлсон. у нього в очах заблищали сльози.

- Моя машина...- схлипнув він.- 3 неї залишились самі уламки!

- Дурниці, не варто й згадувати,- сказав Карлсон і безжурно махнув пухкенькою ручкою.- Ти собі зможеш узяти нову парову машину.

- Де? - здивувався Малий.

- У мене нагорі. їх там є кілька тисяч.

- Де це в тебе нагорі? - спитав Малий.

- Нагорі, в моїй хатці на даху.

- У тебе є хатка на даху? - перепитав Малий.- І в ній кілька тисяч парових машин?

- Еге ж, принаймні кількасот набереться,- сказав Карлсон.

- О, як би я хотів подивитися на твою хатку! - вигукнув Малий.

Просто важко було повірити: хатка на даху, і в ній живе Карлсон...

- Ти ба, хатка, повна парових машин,- здивувався Малий.- Кількасот машин!

- Ну, я докладно не рахував, скільки їх, але кілька десятків буде,- сказав Карлсон.- Часом вони вибухають, проте десятків зо два ще залишилось.

- І ти даси мені одну машину?

- Ну, звичайно.

- Зараз даси?

- Ні, спочатку мені треба їх трошки оглянути, перевірити запобіжні клапани тощо. Спокійно, тільки спокійно! Днями ти її матимеш.

Малий заходився збирати далі шматки того, що недавно було його паровою машиною.

- Уявляю собі, що скаже тато,- занепокоєно промурмотів він.

Карлсон здивовано звів брови.

- Через машину? То дурниці, не варто й згадувати! Так і передай своєму татові. Я б сам сказав йому це, якби міг ще трохи побути тут і зустрітися з ним. Але мені треба зараз летіти додому, глянути, що там робиться.

- Як гарно, що ти завітав до мене,- сказав Малий.- Хоч парова машина... Ти ще колись прилетиш?

- Спокійно, тільки спокійно! - мовив Карлсон і покрутив ґудзика на животі приблизно проти пупа. Моторчик зачмихав. Карлсон не рухався з місця, чекаючи, поки він добре розженеться. Та ось Карлсон відірвався від підлоги і закружляв по кімнаті.

- Мотор чогось кашляє,- сказав він.- Треба буде залетіти до майстерні, щоб його там змастили. Звичайно, я й сам міг би змастити, адже я найкращий у світі моторист. Та все часу немає... Ні, мабуть, таки загляну до майстерні.

Малий теж подумав, що так буде найкраще.

Карлсон вилетів у відчинене вікно. Його маленька товста постать чітко вимальовувалася на тлі весняного зоряного неба.

- Гей-гоп, Малий! - гукнув він, помахав пухкенькою ручкою і полетів.

Додати відео https://www.youtube.com/watch?v=iu3_0u3iuVM

Додати відео https://www.youtube.com/watch?v=bq5H9wZcIbI

25 травня
Тема.

УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ.

УРОК ЩИРОЇ ПОСМІШКИ. ВЕСЕЛІ ВІРШІ ГРИЦЬКА БОЙКА - Гумор у дитячій літературі - СВІТ ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРІВ - З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ

Мета: продовжити ознайомлення учнів із творчістю Грицька Бойка; розвивати творчі здібності учнів, образне мислення; виховувати доброзичливість, спостережливість, уважність.

Хід уроку

Розгадування кросворда

1. У давнину так називали людину, яка ходила по містах і селах та оспівувала подвиги козаків.

2. Прозовий твір малого обсягу, в якому розповідається про життєві події.

3. Невеликий віршований твір, у якому висміюються недоліки людей. Дійовими особами можуть бути рослини, тварини, побутові речі, тощо.

4. Фантастичний твір про неймовірну, але повчальну історію. Вигадка, яка містить щось повчальне.

5. Група рядків вірша, об'єднаних змістом та римою.

— Що вам відомо про Грицька Бойка?

— Сьогодні на уроці ми ще раз звернемося до творчості цього чудового українського поета-гумариста.

V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

„Чому зупинився годинник”, „Про веселі вуха”, „В чотирьох від одного” та ін.

2. Грицько Бойко — перекладач

— Грицько Бойко перекладав українською мовою вірші російських дитячих поетів — Агнії Барто, Самуїла Маршака, Сергія Михалкова.

3. Скоромовки

— Грицько Бойко — автор дитячих скоромовок.

ВАРЕНИКИ

У кухаря

Валерика

Розварились

Вареники.

Розварились

Вареники...

Варениці

У Валерика!

ВАСИЛИНКА Й МАША

Ой, весела Василинка,

Василинка- Веселинка.

А Маша Мов кваша:

Кисне й кисне Маша!

4. Загадки.

• Дуже я потрібна всім —

І дорослим, і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

• То холодним, то гарячим

Вдома кожен мене бачив.

І співаю

Я від жару,

І пускаю

З носа пару.

• Дерев'яний Та довгенький,

Маю носик я Гостренький.

На білому Слід лишаю,—

І всіх діток

Потішаю.

• Я блискуча, гостренька,

Маю вічко маленьке.

За собою несу

Довгу-довгу косу

5. Ознайомлення з новими творами поета

Прочитайте вірші „Про щоденник”, „Шпаргалка-виручалка”, „Про Андрійка-неумійка”, „Булка з маслом”.

ШПАРГАЛКА-ВИРУЧАЛКА

В класі в нас
Є Панас,—
Маєм з ним мороку:
Без шпаргалки-виручалки
Він не ступить кроку.
Він без «НЕ»
Не дихне,—
Тільки й чуть від нього:
"Я НЕ знаю, я НЕ вмію,
Я НЕ чув такого".

От якраз
Наш Панас
Знову біля дошки,—
Та домашнього завдання
Він не зна нітрошки.
Він стоїть
І мовчить,—
Сум в очах у нього...
Та шпаргалка-виручалка
Ось летить під ноги.

Озирнувсь
І нагнувсь,
Вчитель не побачив.
Та шпаргалку прочитавши,
Він ледь-ледь не плаче.
Бо написано
В ній
Так було Панасу:
«Не надійся на шпаргалку!»
Це від всього класу.

«Некультурні» хазяї

Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:
— Як вам гостювалось?
— Та нічого, все як слід...
Тільки, бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Некультурні дуже.
Некультурні хазяї,
Просто нехороші,
— У прихожій не зняли
З нас вони калоші!
Навіть з наших кожушин
Снігу не струсили...
То ми так, як увійшди,
І до столу сіли.
Як невдаха виступав

— От я вчора виступав!
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:
До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!
А скінчив — що сталось! —
З місць усі зірвались,
Сцену ледь не рознесли,
А мене вхопили —
Аж на вулицю несли
І вже там... набили!

Чому Тимко подряпаний?

— Чому це ти подряпаний? —
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого...
— Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК

— Щось годинник,— каже тато,—
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився...
— Звідки взятись тому пилу? —
Мовила Галинка. —
Я ж годинник з милом мила:
Там нема й пилинки!

ПРО ЩОДЕННИК

Вова в класі, коло дошки,
Завдання не знав нітрошки.
Невеселий, як ніколи,
Повертався він із школи.

«Треба двійку приховати,
Щоб не знали мама й тато.
А як виправлю на "п’ять" ** —
Можна буде й показать».

У сараї, там, де дрова,
Заховав щоденник Вова.
Заховав і в двір побіг
До однолітків своїх...

А назавтра вчитель знову
Викликав до дошки Вову.
Ну, а Вова коло дошки
Завдання не зна нітрошки!..
І вчорашнього не знає,
Ще й щоденника не має...

Ще й до школи мати Вови
Розхвильована прийшла,
Бо в сараї, там, де дрова,
Двійку Вовину знайшла!

ПРО АНДРІЙКА-НЕУМІЙКА

Це Андрійко-
Неумійко.
Ну й хлопчина! Ну й мастак!
В школі, вдома —
Скрізь у всьому
Завжди в нього все не так.

Починає,
Поспішає,
А виходить на одне:
Наш Андрійко-
Неумійко —
Що не візьме — те не втне.

В зошит білий
Ляпка сіла.
Що робить йому тепер?
Став завзято
Витирати —
Дірку в зошиті протер.

Став він хату
Підмітати —
Та ще дужче насмітив.
Взявся, діти,
Посуд мити —
Склянку з блюдечком розбив.

Десь поділись,
Загубились
Гудзики на комірці,
Став ладнати,
Пришивати —
Зшив з сорочкою штанці!

У Андрійка-
Неумійка
Молоток є і гвіздки.
Він до діла Взявся сміло —
Бац!.. На пальцях — синяки.

Став санчата
Фарбувати,
Фарбу й щіточку приніс —
Сині в нього
Руки й ноги,
Навіть вуха, навіть ніс.

Він картинку
Із «Барвінка»
Для газети вирізав.
— Ой, загине
Скатертина! —
Братик плачучи сказав.

От Андрійко-
Неумійко
Клеїть змія-летунця.
Клеїть змія —
Не уміє,
Сам прилип він до стільця.

Взяв лопату
І копати
Він круг яблуньки почав. —
Ой Андрійку-
Неумійку,
Ти ж коріння порубав!

На ялицю
Шпаківницю
Він повісити поліз,
Та злякався
І зірвався,—
На ялиці сам повис.

Вудку взяв вій,
Розмотав він...
Комарі гудуть: зу-зу!
Наш Андрійко-
Неумійко
На гачок спіймав... козу!

Ось Андрійко-
Неумійко
Юшку з риби став варить
Вкинув зілля,
Рибку з сіллю,
А води... забув налить.

І дівчата,
І хлоп’ята
По гриби пішли у ліс.
Наш Андрійко-
Неумійко
Заблудив між трьох беріз!

Із Андрійка-
Неумійка,
Прикладу ви не беріть,
Бо Андрійку-
Неумійку
Трудно буде в світі жить!

НІС У СМЕТАНІ

Сметану син приніс.
В сметані в нього ніс.

— Де брав таку рідку?
— У нашому ларку.

— Ану, ходім туди!
— Ой, мамо, не ходи!

— Чому це «не ходи»?
— Бо я долив води...

Додати відео https://www.youtube.com/watch?v=hdzWhL87ce0

— Творчість поета була дуже різноманітною. Він писав жартівливі вірші, казки, загадки, скоромовки, лічилки, пісні.

— Кого Грицько Бойко висміював у своїх творах? (Замазур, хвастунів, брехунів, ледарів, базік, боягузів, підлабузників, задавак, роззяв)

6. Гра „упізнай вірш поета”. З яких віршів ці рими?

• Приніс — ніс,

Туди — не ходи,

Не ходи — води.

• Надя — дядю,

Миле — сіли.

• Виступав — співав,

Слуху — щодуху,

Сталось — зірвалось.

• Пита — кота,

Свого — його.

ПІДСУМОК УРОКУ

— Поет висміював вади дітей, але його гумор не жорстокий, не бездушний, а м'який, доброзичливий, покликаний покепкувати і допомогти, а не принизити.

26 травня

Іван Андрусяк. " Рибалка". "У морі жаби не живуть."

1. Самостійно дізнайтеся цікаву інформацію про автора.

2. Прочитайте вірші Івана Андрусяка.

3.Прочитай інші вірші автора.

4 який вірш тобі сподобався найбільше ? Чому?

Рибалка

Чапля біла

Чапля сіра

Прилетіла

І не сіла,

А одна за одною

Все стоять над водою

Ген у комиші

На одній нозі.

Туман не біжить

І ви не біжіть,

А дивіться

Хмарка біла,

Хмарка сіра

Прилетіла

І не сіла,

А одна за одною

Все стоять над водою

Понад чаплями ,

як причеплені

Та на чапельок

витріщаються

і чекають

риба біла,

риба сіра

не летіла

і не сіла ,

а одна за одною

все пливуть за водою

аж тут

чапля біла

плюсь,

чапля сіра

плюсь.

Хмарка біла

- Ой!

Хмарка сіра

-Ой!

І хто куди

від води

одна за одною ,

лише туман над водою

і промінь у дзьобі тріпоче

У морі жаби не живуть

У морі жаби не живуть.

Запам”ятайте друзі :

Хоч як не дивно це, мабуть,

Та в морі жаби не живуть.

Там замість них медузи.

А жив би в морі крокодил –

Ото було б цікаво,

Чи вибрався б він із води

Бодай хоч іноді кудись

На булочку і каву?

От уявіть собі . що на

Приморському бульварі

В кафе зустрінете слона,

Що сирник з медом намина,

А поруч з ним – омара…

Ото життя було б, мабуть,

Корисне і цікаве.

Та жаби в морі не живуть,

А крокодили воду п’ють –

Вони не люблять кави.

29 травня 2020 р.

Тема Узагальнення знань за розділом « Світ гумористичних творів» . Підсумковий урок за рік.

Опрацювати завдання на с. 173

Влітку читати рекомендовану літературу

Дистанційне навчання 3-Б клас

Шукати в цьому блозі

Літературне читання

Золота Липа

Печери закоханих

УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ.

УРОК ЩИРОЇ ПОСМІШКИ. ВЕСЕЛІ ВІРШІ ГРИЦЬКА БОЙКА - Гумор у дитячій літературі - СВІТ ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРІВ - З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

математика

читання

українська мова